EUR: 28.96
USD: 26.58

Якби знову провести референдум, які були б результати: думки різних поколінь

10:00
01.12.2016
Якби знову провести референдум, які були б результати: думки різних поколінь

1 грудня ми відзначаємо 25-ліття від дня проведення Всеукраїнського референдуму, який підтвердив Акт проголошення незалежності України, ухвалений Верховною Радою УРСР ще 24 серпня 1991 року. Як цю подію оцінюють представники різних поколінь українців? 

«Вечірка» запросила до розмови людей, кожен з яких на той історичний момент перебував у своїй «формі»: народний депутат Левко Лук'яненко балотувався у президенти після багаторічного ув’язнення, народний депутат Микола Поровський очолював координаційну раду Народного Руху, а нинішній депутат Київради Олесь Маляревич навчався у школі… 

Левко Лук'яненко, дисидент, політик, автор «Акту про Незалежність України»: 
– Пам’ятаю як ми дискутували у Верховній Раді: чи потрібно виносити на обговорення народу Акт про незалежність України? Частина депутатів вважала, що цього робити не варто, оскільки сам парламент відображає волю виборців. Проте перемогу отримали ті депутати, які виступали за проведення Всеукраїнського референдуму як прояву демократії. 

Отже, 1 грудня 1991 року за нашу незалежність проголосувало понад 90 відсотків громадян, у тому числі й у Криму (де нас підтримали 54 відсотки виборців). Це було яскраве свідчення того, що українська ідея таки спрацювала (всупереч відомій заяві екс-президента Леоніда Кучми). Грудневий референдум мав велике внутрішньополітичне значення: проявляючи національну консолідацію, ми відчули себе єдиним народом. 

З позиції міжнародного права ця подія теж була визначною. Річ у тім, що до грудня 1991 року інші держави не визнавали Україну: вони лише спостерігали за тим, як у серпні 1991-го Верховна Рада проголосила незалежність, тобто чекали подальшого розвитку ситуації. Адже з точки зору європейської демократії, рішення законодавчого органу України вважалося недостатнім. Хвилі міжнародного визнання покотилися лише тоді, як своє слово сказав український народ. Першою нас визнала Польща, далі – Канада та інші держави. 

Микола Поровський, екс-депутат, полковник Збройних Сил України: 
– 25 років Всеукраїнського референдуму – це знаменна подія. Волевиявлення народу підтвердило рішення Верховної Ради щодо створення самостійної держави. Ідея незалежності була підтримана всіма прошарками населення – від Криму до Донбасу, тобто навіть у тих регіонах, які сьогодні окуповані Росією. 

Я пам’ятаю те натхнення, з яким лідери Народного Руху України проводили агітаційну кампанію. Ми створили штаб референдуму-91, куди увійшли представники НРУ, найвідоміші політичні діячі. Було виготовлено близько 30 мільйонів листівок, газет і буклетів. Усі агітаційні матеріали розвозили по областях. З цією метою створили 647 агітаційних груп, які автобусами вирушили до міст і сіл України. Із Західної України на Східну прибували художні колективи, організовували й проводили концерти із закликами, щоб люди проголосували за незалежність. Цими питаннями я займався безпосередньо як голова координаційної ради Народного Руху. 

Проте нас підтримали не тільки завдяки активним зусиллям НРУ. Варто зазначити, що у нашому народі жила ідея незалежності. Тож як би російські окупанти не намагалися пригнобити українців на Донеччині чи Луганщині, наші люди вірили й вірять у свою державу. Тому я впевнений: якби знову провести референдум, результати були б такі ж самі, незважаючи на силу зброї агресора. І воюю за те, щоб українські землі належали Україні! 

Олесь Маляревич, депутат Київради, перший заступник голови постійної комісії з питань бюджету та соціально-економічного розвитку: 
– На той момент я ще вчився у шостому класі. Майже не пам’ятаю тодішні відчуття. Але стан був піднесений – і в мене, і в однокласників. Майбутнє здавалося таким очевидним та позитивним: відкритий світ, відсутність дефіциту товарів тощо. Далі ситуація різко погіршилася: доходи сім’ї впали, запровадили купонну систему ( паперові гроші вирізали ножицями). Але думок про повернення до колишнього Союзу не було жодного разу. 

У шкільному віці я вчився підробляти, пізнавав ази ринкової економіки. Пам’ятаю, як 1994 року після обрання Леоніда Кучми ми з братом хвилювалися, що Україна змінить зовнішньополітичний вектор кардинально – у напрямку Росії. Проте сталося навпаки: наша держава «ставала на ноги». Ми це відчували навіть коли були школярами. Тоді більшість киян розмовляла російською. А ті, які намагалися спілкуватися державною мовою, зазвичай збивалися на суржик. Здавалося, що говорити українською буде непрестижно. Та часи змінювалися, і 1996 року ми з братом подалися курси української мови до університету ім. Шевченка. 

Сьогодні, оглядаючись назад, я розумію – інакше й бути не могло. Адже люди тоді ще не мали уявлення про шлях реформування та розвитку країни. Владу одразу захопили «червоні директори», пізніше – неоолігархи, які отримали капітал завдяки непрозорій приватизації і кримінальним методам. 

Ці 25 років Україна рухалася найважчим та ресурснозатратним шляхом, втрачаючи все, що можна втратити. Після двох Майданів, втрати Криму та війни на Сході ми все-таки маємо значний прогрес у зміні світогляду українців – це найголовніше наше надбання. Нині переживаємо тяжкі часи і стоїмо перед непростим вибором: або ми це пройдемо і станемо сильнішими, або остаточно втратимо право на те, щоб бути самостійними. 

ДОВІДКА 

  • У Всеукраїнському референдумі, організованому урядом і парламентом, брали участь 31,9 млн осіб – 84,18% населення України. Із них незалежність підтримали 28,8 млн (90,32%). По всій країні було створено 34 тисячі дільниць для голосування. До виборчих списків внесли 37,9 млн осіб. Одночасно з референдумом проходили перші в історії вибори Президента України. 
  • Акт проголошення незалежності підтримали в усіх 27 адміністративних регіонах України: 24 області, 1 автономна республіка (Крим) та 2 міста зі спеціальним статусом. До бюлетеня було внесено запитання: «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?». 
333

Діана Попова

25.04.2017

Євробачення матиме 5 зон гостинності, що будуть розташовані на Софійській, Контрактовій, Поштовій, Троїцькій...

Кирило Воронін

25.04.2017

У найближчі дні ми запустимо дуже лімітований продаж квитків до «Євроклубу». Це буде...

Олег Скрипка

20.04.2017

Уявіть газон з дуже непривабливими квітами. Їх періодично закатували в асфальт, а вони...

Ола Мельциг

20.04.2017

Головна сцена Євробачення повністю готова. Це буде перший день, коли всі технології запрацюють...

Олексій Резніков

20.04.2017

Дивлячись на наше місто, таке враження, що скоро реклама буде розміщена на куполах...

Олександр Спасибко

24.04.2017

До 1 травня завершуємо комплекс робіт на центральній частині Поштової площі. Окрім центрального...

Ганна Старостенко

24.04.2017

Ми практично вийшли на фінішну пряму з підготовки міста до «Євробачення». Однією з...

Олександр Вовченко

20.04.2017

У Києві з початку процесу декомунізації, тобто за два роки, перейменовано 166 вулиць,...

Сергій Проскурня

19.04.2017

7 травня о 17:00 розпочнеться грандіозна трансляція церемонії відкриття Євробачення в усіх країнах-учасницях...

Антон Тараненко

19.04.2017

Гіди та екскурсоводи міста! Вже з 24 квітня стартує наш курс підвищення кваліфікації...

Володимир Бондаренко

18.04.2017

Розуміючи величезний попит на міський транспорт у поминальні дні, з 23 до 26...

Геннадій Пліс

18.04.2017

Ми маємо проблему – що далі робити з «Київенерго». Так, у тому числі...

Петро Пантелеєв

19.04.2017

Ми провели переговори з теплопостачальними організаціями та відкоригували графіки відключень гарячої води, оскільки...

Вікторія Муха

19.04.2017

З міського бюджету можуть виділяти кошти на на створення мистецьких продуктів. Така допомога...

Микола Поворозник

19.04.2017

Ми вже маємо результати роботи системи HELSI у Подільському районі, де записалися до...

Дмитро Левченко

18.04.2017

КП «Київпастранс» приділило особливу увагу організації роботи громадського транспорту під час проведення поминальних...

Володимир Прокопів

06.04.2017

Зважаючи на спрощену процедуру реєстрації поштових скриньок на даному домені та враховуючи ситуацію...

Михайло Чембержі розкрив секрети дитячої Академії мистецтв
З композитором, педагогом, засновником і ректором Київської дитячої Академії мистецтв Михайлом Чембержі зустрічаємося в його робочому кабінеті. На стінах – твори його студентів і випускників, присвячені  Академії та Тарасу Шевченку. - Михайле Івановичу, в чому особливість вашого навчального закладу? В його основі - концепція безперервної професійної  мис...