Юрій КОСТІН, письменник 

Припорошені архівним пилом, пожовклі від часу шпальти «Вечірки» за травень 1988 року нагадують про атмосферу та призабуті миттєвості улюбленого свята киян, яке вони відзначали тридцять років тому – в країні, що вже не існує. 

Урочисте відкриття Дня Києва відбулося 28 травня 1988 року на стадіоні «Динамо» і починалося зі вшанування трьох щойно увінчаних званнями почесних громадян столиці – героя Чорнобиля Леоніда Телятникова, знаної ткалі Парасковії Волковинської та народного художника СРСР Сергія Шишка. Напередодні «Вечірній Київ» представив їх своїм читачам у бліц-інтерв’ю, до речі, не переобтяжених надмірною парадністю: нові почесні громадяни висловлювали не лише своє захоплення містом-красенем над Дніпром, але й говорили про проблеми, які заважають йому розвинутися у сучасний мегаполіс. 

«Люблю Київ будь-якої пори, люблю його вулиці й парки, – зізнавався класик сучасного українського живопису Сергій Шишко. – Але як, буває, бездумно розпоряджаємося ми цією красою. Особливо ж при забудові. Скільки вже напсували й псуємо, зводячи стандартні, невиразні будинки. Думаю, що при спорудженні нових будівель треба більше радитися з киянами»… 

Кияни цього сонячного дня захоплено аплодували артистам, які виступали на грандіозному гала-концерті на схилах Дніпра – мистецькій кульмінації свята. Оскільки кульмінація відбувалася поблизу монумента на честь возз’єднання України з Росією, лейтмотивом дійства була освячена радянським епосом дружба народів. Тож не дивно, що після співу Черкаського народного хору над містом полинули казахські, російські, грузинські, білоруські мелодії. Глядачів тішила своїм чарівним голосом популярна тоді Роза Римбаєва і змушував щиро сміятися не менш популярний «студент кулінарного технікуму» Геннадій Хазанов. 

А у парку Шевченка, де у День Києва влаштували літературне свято «Київський сонет», лунали вірші. Римовану закоханість у столицю демонстрували поети Л.Скирда, П.Осадчук, І.Римарук, О.Орач, В.Юхимович, В.Герасим’юк, Л.Вишеславський. Неабияке пожвавлення викликав виступ 47-річного народного артиста УРСР Богдана Ступки, який прочитав уривок з поеми І.Котляревського «Енеїда». «Подорож Енея до пекла досить злободенно, як виявляється, перегукується з нашими сьогоднішніми проблемами, з тим прихованим опором, який чинять перебудові певні кола», – зауважував з цього приводу автор репортажу у «Вечірці». 

Посилання на перебудову виглядало далеко не випадковим: країна, яку все частіше порівнювали з літаком, що злетів, але не знає, де сідатиме, стрімко рухалася шляхом змін. Тому на одній шпальті «Вечірки»-88 поряд із розповіддю про головне київське свято друкувалися офіційні тези ЦК КПРС до майбутньої Всесоюзної партконференції і листи небайдужих читачів, котрі прагнули долучитися до загальнопартійної дискусії… 

Оскільки українська столиця незмінно асоціюється з ошатністю та красою, виглядає цілком логічним, що в номері, присвяченому святу, знайшлося місце і для бесіди з «Красунею Києва-88» Дариною Ніколаєвою. «Дуже люблю Київ, хоча, якщо чесно, багато що мене засмучує, – казала дівчина. – Наприклад, наше неуважне ставлення один до одного, з яким можна зіткнутися і в транспорті, і в магазині, і в кінотеатрі. Прикро, коли бачиш байдужість до власної культури та історії». 

Звісно, висвітлюючи святкові події, кореспонденти «Вечірки» не могли оминути увагою традиційний вернісаж на Андріївському узвозі. Власне, і тридцять років тому все тут відбувалося майже так, як сьогодні. Суттєва відмінність лише в тому, що 1988 року у святі на узвозі брали участь митці з Москви, Ленінграда, Мінська. 

На межі весни та літа Київ ярмаркував. Як повідомляв «Вечірці» тодішній заступник начальника управління громадського харчування, окрім 170 точок весняно-літньої торгівлі у свята на вулицях, площах, у парках столиці з’явилися близько 100 буфетів, а у місцях масових гулянь торгували з лотків… 

Свято міста завершилося 29 травня розлогим карнавалом. «Із сопілкою і шаблею, із старовинним плугом і прапорами середньовічних київських цехів майстрових людей в’їжджали на святковий Хрещатик учасники карнавалу», – писала газета. Вочевидь, тоді мало хто зі спостерігачів цього казкового видовища міг уявити, що мине час – і наші свята й будні стануть зовсім іншими. Країні з назвою СРСР залишалося існувати менше чотирьох років...

А як зараз святкують День Києва? Читайте за посиланням.

Будьте постійно у курсі подій, якими живе столиця, – підписуйтесь на канал «Вечірнього Києва» у Telegram та Facebook!