Фото Григорія КУБЛАНОВА

Проект Київської організації Національної спілки письменників України заснований у 2016 році. Його ідея полягає у щорічному відзначенні кращих дебютних книг прози, написаних українською мовою. 

Премія для дебютантів дуже важлива - вона дає авторам поштовх для подальшого розвитку, звертає на них увагу. Цьогоріч журі обирало серед 12 прозових книжок - обов'язковою умовою була наявність вже надрукованого у 2015 році твору. Відзначимо, що більшість номінантів були видані в рамках спільного з КМДА проекту "Перша книга автора". Переможців визначали письменники Василь Портяк, Богдан Жолдак, Галина Тарасюк, Василь Трубай, Олександр Бакуменко  та Володимир Даниленко.

– Автори є різного віку: старші, молодші. Оповідання та коротка проза у нас дуже пристойні, у великих романах відчувається брак досвіду, але це "наживається". У багатьох творах присутня тема війни і миру, – розповів голова Київської організації НСПУ Володимир Даниленко (голова журі). – До речі, 12 березня премією "Золотий кларнет" відзначимо кращих поетів-дебютантів. 

Нагородження відбулося у Національному музеї літератури України. Окрім диплому, переможці отримали статуетку символу мудрості - сову.

Перше місце у конкурсі здобула книжка оповідань «Терикони під літаком» Світлани Єременко, медіа-експерта та виконавчого директора Інституту демократії імені Пилипа Орлика.

– Ще в Київському університеті, де я опановувала журналістику, наш керівник практики, письменник Степан Колісник говорив, що мені потрібно писати художню прозу, бо маю відчуття слова, образність, – згадує Світлана Єременко. – Після закінчення навчання отримала розподіл у Донецьк, де працювала журналістом – це були надзвичайно цікаві насичені часи перебудови і проголошення незалежності. В мене не було часу займатися художньою творчістю.

Час з'явився під час вимушеної перерви вже у Києві – журнал, який очолювала Світлана, через кризу перестав виходити. Жінка потрапила на виставку Олега Мінька, яка надихнула її на написання книги про життя і творчість львівського художника-постмодерніста.  А далі – "полилися" оповідання...

– Завдяки журналістиці зустрічалася з багатьма людьми, пропускала їх драматичні та цікаві долі крізь себе, і це мене просто переповнювало, в якусь мить захотілося поділитися з читачами, – зізналася авторка. – А назву збірці дало автобіографічне оповідання – йдеться про мою журналістську долю у Донецьку: як мене у 1993 році звільнили за національні переконання, і весь колектив підписав проти мене донос у Спілку журналістів. Було важко це пережити.

На другій сходинці -– Наталя Куліш, яка написала книжку оповідань та есе «Танок самотнього метелика». Журналіст за освітою, вона зараз працює у Спілці письменників.

– Писати почала давно, окремі оповідання виходили в антологіях і журналах. До письменництва завжди ставилася несерйозно, вважала журналістику цікавішою, – зізналася Наталя. – В Спілці прийшла думка скомпонувати свої твори в книжку – це 13 оповідань і 7 есе. Все зав'язано на любові -– не лише чоловіка і жінки, а й до життя. Наприклад, є оповідання про кота, думки, побут і закоханість якого я описую.  

Третє місце посіла Марія Косян, авторка роману-антиутопії «Коли у місті N. дощить». Дівчина закінчила КНУ імені Шевченка за фахом "Літературна творчість", викладає українську мову і літературу в початковій школі. Писала вірші, психологічні оповідання, але вперше взялася за велику форму.  

– Головний герой мого роману бореться проти системи, – зауважила Марія Косян. – В романі три частини: перша система кастова, залежно від професії, після революції з'являється два світи, один - щось середнє між СРСР і путінською  Росією, поруч з ним знаходиться утопічний Елізій, а в третій частині виникає місто N, де по півроку правлять Великий Інквізитор і Велика Мати. Вижити ж у цих антиутопічних та утопічних світах героям допомагає любов.