ss

Це було 21 років тому: як ухвалювали Конституцію

15:50
19.06.2017
Це було 21 років тому: як ухвалювали Конституцію

За Конституцію-1996 проголосувало 315 парламентарів. Серед співавторів нового проекту закону був і народний депутат Василь Костицький, тоді — член-кореспондент, а нині — академік Національної академії правових наук України. Сьогодні він продовжує вести активне життя правника, займаючись науковою діяльністю на посаді професора Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

«Треба було поспішати»

— Василю Васильовичу, Ви добре пам’ятаєте ту конституційну ніч?
— Хіба ж можна про неї забути? Від тієї червневої ночі залежала подальша доля держави. Зрештою, у житті правника не завжди випадає таке велике щастя, щоб долучитися до процесу ухвалення Конституції України. 28 червня 1996 року ми завершили доволі клопітку роботу, розпочату ще на зорі незалежності. Мені пощастило працювати у конституційній комісії, до складу якої також увійшов старший брат —професор і доктор юридичних наук Михайло  Костицький. Це велика честь для нашої сім`ї.

— А чому ваші колеги-депутати дуже квапилися зі сприйняттям Конституції?
— Насамперед, потрібно було виконувати міжнародну обіцянку: вступаючи до Ради Європи, Україна пообіцяла ухвалити нову Конституцію. Крім того, політична ситуація вимагала побудови держави на нових правових засадах. На той час наші парламентарі ще озиралися на Кремль: росіяни готувалися до другого туру президентських виборів, призначених на 3 липня 1996 року. У політичних колах гуляли чутки про те, що в разі перемоги компартійця Зюганова розпочнеться «реставрація» Радянського Союзу. Нам треба було поспішати, щоб ухвалити Конституцію ще до липневого голосування в РФ.

— Здається, найбільше поспішав глава держави Леонід Кучма. Ви ж, пам`яєтаєте як він пригрозив розпуском парламенту шляхом проведення конституційного референдуму, запланованого Банковою на осінь-96…
— З усією впевненістю можу сказати: рішення працювати вночі — наше депутатське рішення, а не політичний тиск «зверху». Для підтвердження своєї думки наведу вельми промовистий факт: ближче до опівночі, коли ми продовжували голосувати по-статейно, у парламентській залі почали з’являтись «без вісти зниклі» колеги, в тому числі й ті, які суміщали депутатські мандати й міністерські портфелі. Всім уже було зрозуміло: до ранку Конституцію ми таки приймемо.

— І тому народні депутати «перелопатили» більше півтори сотні статей протягом однієї ночі?
— Це було голосування опісля попереднього узгодження статей Конституції у політичних групах і комітетах. Кожен знав, за що голосує. Зрештою, то вже була друга конституційна ніч. Бо перша сталася значно раніше. За Регламентом, за два тижні до розгляду нового законопроекту його потрібно було зареєструвати. Пам`ятаю, як засідала наша комісія. Ми розпочали свою роботу 14 червня у п’ятницю, а завершили наступного дня (у суботу). Потім четверо чоловік, серед яких був і я, ще майже добу редагували текст законопроекту, щоб виправити граматичні та орфографічні помилки. В неділю вранці ми, нарешті, вийшли з робочого кабінету. Під парламентським куполом уже чатували «акули пера» з телекамерами та мікрофонами. На мить ми відчули себе героями кінохроніки. Проте замість очікуваної похвали у мій бік посипалися стріли критики й образ. Предметом уваги стали міжпартійні розбірки.

Що сказав би Езоп?

— Які статті викликали найбільше суперечок?
— Під час ухвалення Конституції ситуація в парламентських стінах була дуже напруженою. Ми «застрягли» на трьох статях. Після дискусій вдалося дійти згоди щодо повноваження Автономної Республіки Крим. Доволі гострі суперечки точилися щодо 20-ї  статті («Державні символи України») і 10-ї — «Державна мова в Україні». Щоб дійти до спільного знаменника, довелося створювати робочі групи. Пам`ятаю, як разом із Сергієм Головатим зайшов до групи, в якій Степан Хмара дуже емоційно і радикально відстоював свою позицію щодо державного статусу української мови. У свою чергу, Сергій Головатий вступив у дискусію теж із радикальної позиції. Зважаючи на обмаль часу (оскільки у залі продовжували розгляду проекту Конституції), я запропонував свою правки до редакції десятої статті, яку підтримала робоча група і яка й була ухвалена Верховною Радою. Пізніше я брав участь у роботі групи, що працювала над текстом про державні символи. Серед її учасників були професор Володимир Буткевич, Іван Заєць, академік Володимир Сторіжко. Я сів за круглий стіл біля приймальної Голови Верховної Ради (зараз стола уже не має, а місце закрите для простого доступу охороною). Пишу, а руки трусяться. За спиною депутат Алєксєєв кричить щось, заважає писати. У мене вривається терпець. В цей момент підходить Сторіжко і теж починає давати поради. Я ще більше роздратувався: «Не заважайте! Бачите, що часу вже немає». Після голосування професор Сторіжко знову звернувся до мене: «Не розумію: чого Ви кричали? Я ж просто хотів сказати: не звертайте увагу, а просто виконуйте свою роботу». І сьогодні соромно за нестриманість.

— Кажуть, що на велике краще дивитися на відстані. Як Ви зі своїм колишнім опонентом Сергієм Головатим пізніше оцінювали нашу Конституцію?
—  Думаю, що це той випадок, коли опонентство умовне. Ми ж не ворогували, а просто мали різні бачення. Щоправда, українські проблеми іноді вирішуємо за кордоном. Пригадую, як восени 1996 року мене, члена Парламентської Асамблеї Ради Європи, делегували на засідання Венеціанської комісії. На тому поважному зібранні Сергій Головатий гостро критикував нашу Конституцію. Я не мав права виступати адвокатом, бо представляв не Україну, а Раду Європи. Навіть не уявляю, якби на моєму місці викручувалися б такі великі мислителі як давньогрецький байкар Езоп чи італійський філософ Макіавеллі. Але на той момент я змовчати не міг і за словом до кишені не ліз. Тим більше, що в 1996 році ми ухвалили не Основний Закон, а Суспільний договір.

— А як відреагувала Венеціанська комісія?
— Вона ухвалила рішення, з якого я запам’ятав три важливих пункти. По-перше, Конституція України — одне з найкращих досягнень сучасної політико-правової думки. По-друге, як вважали «венеціанці», ми поклали на державу такі великі зобов’язання і гарантували своїм громадянам такі широкі соціально-економічні права, що виконати їх не спроможна навіть найбагатша європейська держава. По-третє, передбачена модель влади — недостатньо збалансована. Це, до речі й продемонструвала подальша історія: у нас відбувається постійне протистояння між різними гілками влади. Від себе додам ще одне (четверте) зауваження: система місцевого самоврядування так і залишилася недовершеною.

Пардон, модель — не наша

— В одному зі своїх інтерв’ю Ви із сумом констатували: на жаль, ті процеси, про які нас попереджали в Європі ще у 1996 році, ми спостерігаємо уже в історичній ретроспективі. У чому причина наших конституційних невдач?
— Проблема в тому, що при створенні Конституції ми брали за основу поширену у світі модель поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову, якій вже понад 280 років. Ця геніальна модель, яку після Джона Локка оформив Шарль Монтеск’є, була розрахована саме на п’ятимільйонну Францію. В її основі було бажання забезпечити справедливість, обмежити сваволю монарха, а право ухвалення законів передати парламентарям, залишаючи за ним лише право «вето». Слідом за французами ми теж мріяли про те, щоб управління економікою держави довірити професійним менеджерам в особі Кабміну, а судову владу зробити самостійною, залишаючи за Главою держави право помилування. Але в Україні механізм держави складніший, населення — у вісім разів більше. Отож, вмонтувати всі органи влади в цю модель — значно складніше. Зважаючи на ХХІ століття, треба працювати, виходячи з існуючих реалій.

— Що Ви маєте на увазі?
— Багатоповерховий організм сучасної України повинен мати трохи інший вигляд: влада апріорі належить народу, який делегує свої повноваження парламентарям та органам місцевого самоврядування. Необхідно зняти проблему взаємовідносин між виконавчою владою і держадміністрацією. Оскільки у районної ради влада — від народу, то райдержадміністрація зобов’язана її слухати. Інститут Президента треба визнати як окрему гілку влади, а парламент — зробити двопалатним, щоб відстоювати інтереси не лише регіонів чи окремих кланів, а й усього народу. Тільки в такому разі у нас буде політико-правовий механізм для відстоювання державних позицій і процвітання народу.

586

Вячеслав Непоп

18.10.2017

Англійська мова - безкоштовно! Платформа безплатного вивчення іноземних мов Lingva.ua ініціювала проект "Київ...

Сергій Гусовський

18.10.2017

Поштова площа заслуговує на особливу увагу: розкопки стародавнього Києва під загрозою знищення! Переконаний,...

Петро Пантелеєв

18.10.2017

Києву є чим поділитися з колегами. От, наприклад, напередодні  у Києві стартував пілотний...

Володимир Прокопів

17.10.2017

Ми розраховуємо, що саме Київ стане одним з перших українських міст, якому вдалося...

Уляна Супрун

17.10.2017

Ми віримо, що Верховна Рада ставить у пріоритет життя та здоров’я громадян, а...

Віталій Кличко

18.10.2017

Наше ключове завдання -  щоб станції метрополітену використовувалися за призначенням - як безпечна...

Андрій Андрєєв

12.10.2017

І все ж знаходяться нахаби, які нехтуючи цими правилами, от так просто стають...

Олександр Спасибко

11.10.2017

Роботи щодо збереження, дослідження, консервації та музеєфікації ділянки прибережного кварталу XI-XII століть здійснюються...

Олександр Фінчук

11.10.2017

Будь-який житель Києва в режимі реального часу зможе бачити постійно оновлені дані показників...

Микола Поворозник

10.10.2017

Буде створена єдина структура управління, що не матиме відношення до комерційних організацій. Такий...

Геннадій Пліс

02.10.2017

Громадський бюджет – один із найбільш успішних наших реалізацій. Суттєвим кроком вважаю налагодження...

Сергій Симонов

02.10.2017

Отримав кілька повідомлень про те, що під час оплати парковки, не вдалося скористатися...

Діана Попова

02.10.2017

Київський театр Оперети відкриває сьогодні свій 83-й сезон, але вже дивує своїх глядачів...

Олександр Вовченко

02.10.2017

Для того, щоб Київ заговорив державною потрібно зробити українське слово модним. До цієї...

Геннадій Пліс

02.10.2017

Громадський бюджет – один із найбільш успішних наших реалізацій. Суттєвим кроком вважаю налагодження...

Юрій Назаров

28.09.2017

У Києві на базі ГІОЦ створили інформаційну систему “Реєстр територіальної громади Києва”. Київрада...

Петро Порошенко

28.09.2017

Новий закон «Про освіту» відкриває шлях до довгоочікуваної системної реформи, адже освіта –...

Вікторія Муха

28.09.2017

На  засіданні постійної комісії Київради з питань культури, туризму та інформаційної політики депутатами...

Андрій Странніков

28.09.2017

Субвенція з державного бюджету на освіту значно занижена.  І це при тому, що...

Олексій Резніков

25.09.2017

У столиці достатньо активних організацій, які мають певні здобутки у реалізації проектів, спрямованих...

Марина Хонда

25.09.2017

У Києві відзначать найкращі реалізовані ініціативи від громадських організацій. Цей перший крок до...

Іванна Климпуш-Цинцадзе

25.09.2017

Розшукуємо п`ятьох фахівців, які готові допомагати нам працювати над забезпеченням гендерної рівності в...

Тетяна Меліхова

20.09.2017

На звернення ошуканих інвесторів запропонувала членам комісії Київради з питань архітектури, містобудування та...

Дмитро Білоцерковець

19.09.2017

На вихідних співробітники поліції затримали злодіїв, які перевозили в Mercedes 14 кришок від...

Володимир Гройсман

19.09.2017

15 вересня ми внесли в Парламент закон про бюджет на 2018 рік. Це...

Владислав Михайленко

14.09.2017

Тривалий час в місті Києві існувала законодавча колізія. Згідно чинного законодавства, алкогольні напої...

Артем Стельмашов

12.09.2017

Останнім часом кількість "зради" в фейсбуці зашкалює. Щоб трохи додати позитиву, вирішив додати...

До війни він займався суто мирною справою – працював бухгалтером. У миті натхнення – творив. Особливо полюбляв інкрустацію бісером. До цієї делікатної мистецької справи долучився ще підлітком. Навчання у 252-й школі на Оболоні, виконання домашніх завдань та відвіданням спортивних секцій, зокрема, з рукопашного бою, забирали весь час. Однак знаходив години для улюбленого рукоділля. Пізніше виготовляв чудернацькі маски, одяг, посуд, ...