ss

Це було 21 років тому: як ухвалювали Конституцію

15:50
19.06.2017
Це було 21 років тому: як ухвалювали Конституцію

За Конституцію-1996 проголосувало 315 парламентарів. Серед співавторів нового проекту закону був і народний депутат Василь Костицький, тоді — член-кореспондент, а нині — академік Національної академії правових наук України. Сьогодні він продовжує вести активне життя правника, займаючись науковою діяльністю на посаді професора Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

«Треба було поспішати»

— Василю Васильовичу, Ви добре пам’ятаєте ту конституційну ніч?
— Хіба ж можна про неї забути? Від тієї червневої ночі залежала подальша доля держави. Зрештою, у житті правника не завжди випадає таке велике щастя, щоб долучитися до процесу ухвалення Конституції України. 28 червня 1996 року ми завершили доволі клопітку роботу, розпочату ще на зорі незалежності. Мені пощастило працювати у конституційній комісії, до складу якої також увійшов старший брат —професор і доктор юридичних наук Михайло  Костицький. Це велика честь для нашої сім`ї.

— А чому ваші колеги-депутати дуже квапилися зі сприйняттям Конституції?
— Насамперед, потрібно було виконувати міжнародну обіцянку: вступаючи до Ради Європи, Україна пообіцяла ухвалити нову Конституцію. Крім того, політична ситуація вимагала побудови держави на нових правових засадах. На той час наші парламентарі ще озиралися на Кремль: росіяни готувалися до другого туру президентських виборів, призначених на 3 липня 1996 року. У політичних колах гуляли чутки про те, що в разі перемоги компартійця Зюганова розпочнеться «реставрація» Радянського Союзу. Нам треба було поспішати, щоб ухвалити Конституцію ще до липневого голосування в РФ.

— Здається, найбільше поспішав глава держави Леонід Кучма. Ви ж, пам`яєтаєте як він пригрозив розпуском парламенту шляхом проведення конституційного референдуму, запланованого Банковою на осінь-96…
— З усією впевненістю можу сказати: рішення працювати вночі — наше депутатське рішення, а не політичний тиск «зверху». Для підтвердження своєї думки наведу вельми промовистий факт: ближче до опівночі, коли ми продовжували голосувати по-статейно, у парламентській залі почали з’являтись «без вісти зниклі» колеги, в тому числі й ті, які суміщали депутатські мандати й міністерські портфелі. Всім уже було зрозуміло: до ранку Конституцію ми таки приймемо.

— І тому народні депутати «перелопатили» більше півтори сотні статей протягом однієї ночі?
— Це було голосування опісля попереднього узгодження статей Конституції у політичних групах і комітетах. Кожен знав, за що голосує. Зрештою, то вже була друга конституційна ніч. Бо перша сталася значно раніше. За Регламентом, за два тижні до розгляду нового законопроекту його потрібно було зареєструвати. Пам`ятаю, як засідала наша комісія. Ми розпочали свою роботу 14 червня у п’ятницю, а завершили наступного дня (у суботу). Потім четверо чоловік, серед яких був і я, ще майже добу редагували текст законопроекту, щоб виправити граматичні та орфографічні помилки. В неділю вранці ми, нарешті, вийшли з робочого кабінету. Під парламентським куполом уже чатували «акули пера» з телекамерами та мікрофонами. На мить ми відчули себе героями кінохроніки. Проте замість очікуваної похвали у мій бік посипалися стріли критики й образ. Предметом уваги стали міжпартійні розбірки.

Що сказав би Езоп?

— Які статті викликали найбільше суперечок?
— Під час ухвалення Конституції ситуація в парламентських стінах була дуже напруженою. Ми «застрягли» на трьох статях. Після дискусій вдалося дійти згоди щодо повноваження Автономної Республіки Крим. Доволі гострі суперечки точилися щодо 20-ї  статті («Державні символи України») і 10-ї — «Державна мова в Україні». Щоб дійти до спільного знаменника, довелося створювати робочі групи. Пам`ятаю, як разом із Сергієм Головатим зайшов до групи, в якій Степан Хмара дуже емоційно і радикально відстоював свою позицію щодо державного статусу української мови. У свою чергу, Сергій Головатий вступив у дискусію теж із радикальної позиції. Зважаючи на обмаль часу (оскільки у залі продовжували розгляду проекту Конституції), я запропонував свою правки до редакції десятої статті, яку підтримала робоча група і яка й була ухвалена Верховною Радою. Пізніше я брав участь у роботі групи, що працювала над текстом про державні символи. Серед її учасників були професор Володимир Буткевич, Іван Заєць, академік Володимир Сторіжко. Я сів за круглий стіл біля приймальної Голови Верховної Ради (зараз стола уже не має, а місце закрите для простого доступу охороною). Пишу, а руки трусяться. За спиною депутат Алєксєєв кричить щось, заважає писати. У мене вривається терпець. В цей момент підходить Сторіжко і теж починає давати поради. Я ще більше роздратувався: «Не заважайте! Бачите, що часу вже немає». Після голосування професор Сторіжко знову звернувся до мене: «Не розумію: чого Ви кричали? Я ж просто хотів сказати: не звертайте увагу, а просто виконуйте свою роботу». І сьогодні соромно за нестриманість.

— Кажуть, що на велике краще дивитися на відстані. Як Ви зі своїм колишнім опонентом Сергієм Головатим пізніше оцінювали нашу Конституцію?
—  Думаю, що це той випадок, коли опонентство умовне. Ми ж не ворогували, а просто мали різні бачення. Щоправда, українські проблеми іноді вирішуємо за кордоном. Пригадую, як восени 1996 року мене, члена Парламентської Асамблеї Ради Європи, делегували на засідання Венеціанської комісії. На тому поважному зібранні Сергій Головатий гостро критикував нашу Конституцію. Я не мав права виступати адвокатом, бо представляв не Україну, а Раду Європи. Навіть не уявляю, якби на моєму місці викручувалися б такі великі мислителі як давньогрецький байкар Езоп чи італійський філософ Макіавеллі. Але на той момент я змовчати не міг і за словом до кишені не ліз. Тим більше, що в 1996 році ми ухвалили не Основний Закон, а Суспільний договір.

— А як відреагувала Венеціанська комісія?
— Вона ухвалила рішення, з якого я запам’ятав три важливих пункти. По-перше, Конституція України — одне з найкращих досягнень сучасної політико-правової думки. По-друге, як вважали «венеціанці», ми поклали на державу такі великі зобов’язання і гарантували своїм громадянам такі широкі соціально-економічні права, що виконати їх не спроможна навіть найбагатша європейська держава. По-третє, передбачена модель влади — недостатньо збалансована. Це, до речі й продемонструвала подальша історія: у нас відбувається постійне протистояння між різними гілками влади. Від себе додам ще одне (четверте) зауваження: система місцевого самоврядування так і залишилася недовершеною.

Пардон, модель — не наша

— В одному зі своїх інтерв’ю Ви із сумом констатували: на жаль, ті процеси, про які нас попереджали в Європі ще у 1996 році, ми спостерігаємо уже в історичній ретроспективі. У чому причина наших конституційних невдач?
— Проблема в тому, що при створенні Конституції ми брали за основу поширену у світі модель поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову, якій вже понад 280 років. Ця геніальна модель, яку після Джона Локка оформив Шарль Монтеск’є, була розрахована саме на п’ятимільйонну Францію. В її основі було бажання забезпечити справедливість, обмежити сваволю монарха, а право ухвалення законів передати парламентарям, залишаючи за ним лише право «вето». Слідом за французами ми теж мріяли про те, щоб управління економікою держави довірити професійним менеджерам в особі Кабміну, а судову владу зробити самостійною, залишаючи за Главою держави право помилування. Але в Україні механізм держави складніший, населення — у вісім разів більше. Отож, вмонтувати всі органи влади в цю модель — значно складніше. Зважаючи на ХХІ століття, треба працювати, виходячи з існуючих реалій.

— Що Ви маєте на увазі?
— Багатоповерховий організм сучасної України повинен мати трохи інший вигляд: влада апріорі належить народу, який делегує свої повноваження парламентарям та органам місцевого самоврядування. Необхідно зняти проблему взаємовідносин між виконавчою владою і держадміністрацією. Оскільки у районної ради влада — від народу, то райдержадміністрація зобов’язана її слухати. Інститут Президента треба визнати як окрему гілку влади, а парламент — зробити двопалатним, щоб відстоювати інтереси не лише регіонів чи окремих кланів, а й усього народу. Тільки в такому разі у нас буде політико-правовий механізм для відстоювання державних позицій і процвітання народу.

626

Віталій Кличко

14.12.2017

Цього року ми зробили немало з того, що обіцяли. І Київ – з...

Олександр Спасибко

14.12.2017

У столиці розпочали підготовку до будівництва дитячого садочка на бульварі Вацлава Гавела, 81-А...

Віктор Черній

14.12.2017

Уже у перший день роботи нового ваговимірювального на Великій Кільцевій дорозі співробітниками Укртрансбезпеки...

Микола Поворозник

13.12.2017

Київ став першим містом в Україні, яке розпочало успішно та комплексно впроваджувати «розумні»...

Сергій Симонов

13.12.2017

Києву - пішохідну Бессарабку! Сьогодні на транспортній комісії в КМДА презентував пропозиції реконструкції...

Петро Пантелеєв

11.12.2017

У найближчі дні кияни отримають рахунки за послугу централізованого опалення за повний календарний...

Геннадій Пліс

08.12.2017

Великий здобуток для великого міста: інтереси Києва максимально враховані у головному фінансовому документі...

Юрій Назаров

08.12.2017

Kyiv Smart City оголошує набір до акселератора міських проектів. І якщо у вас...

Петро Порошенко

06.12.2017

Наші Збройні Сили – воїни миру, які встали на шляху російських військ, захистили...

Андрій Странніков

06.12.2017

Я переконаний, що створення комунального міського Центру нефрології та діалізу дозволить вирішити безліч...

Дмитро Давтян

05.12.2017

Міська влада розпочинає процес проектування транспортної розв’язки на примиканні вул. Старонаводницької та вул. Лаврської до...

Володимир Прокопів

04.12.2017

Наша взаємодія, яку ми офіційно закріпили у меморандумі, стане запорукою покращення загальної ситуації...

Марина Хонда

04.12.2017

Сьогодні демократія участі – це ключовий елемент доброго урядування та успішного розвитку міста....

Юрій Крикунов

04.12.2017

Прогресивне людство щороку 3 грудня відзначає Міжнародний день людей з інвалідністю, засвідчуючи цим,...

Вікторія Муха

29.11.2017

Київська громада не може залишатись осторонь і спостерігати як з мапи міста зникнуть...

Петро Порошенко

25.11.2017

Не визнавати Голодомор так само аморально, як і заперечувати Голокост.  Думаю, настав час...

Іванна Климпуш-Цинцадзе

23.11.2017

Сьогодні відбувається конкурсний відбір на посаду Урядового уповноваженого з питань гендерної політики, який...

Володимир Бондаренко

23.11.2017

До кінця року будуть відремонтовані 143 ліфти. Про це сказав начальник Департаменту житлово-комунального...

Ганна Старостенко

21.11.2017

Київ має бути прикладом у реформуванні освіти, тому ця галузь вже 4 роки...

Ухвалений півроку тому закон про ринок електроенергії, як випливає з його перехідних положень, реально запрацює через два роки. Однак реформа електроенергетичної галузі в Києві вже стартувала. Днями столичний енергетичний монополіст «Київенерго» оголосив про свою реорганізацію: на вимогу нового закону до кінця 20...