ss

«Сталкери» або як радіоактивний гумор межує з правдою нашого життя

12:19
15.12.2017
 «Сталкери» або як радіоактивний гумор межує з правдою нашого життя

14 грудня  у Києві вшанувували  учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. А сьогодні  на сцені Молодого театру покажуть  «Сталкери»  - виставу - оголений нерв цієї трагедії...

… Забуті, нікому непотрібні живуть собі десь у покинутому чорнобильському селі чудернацька баба Пріся, затюкана  мати  Славка і дивакуватий син і онук Вовчик, який насправді, можливо, мудріший за багатьох з нас. Був ще тато, але його вже давно немає, одного разу він нишком зібрав найнеобхідніші речі — свої документи і всі гроші — і зник у невідомому напрямку…

На сцені Молодого театру уже другий рік з незмінним аншлагом іде вистава «Сталкери» за п’єсою молодого українського драматурга Павла Ар’є (який нині живе у Берліні) «На початку та наприкінці часів або баба Пріся».  Виставу поставив театр «Золоті ворота» спільно з Молодим театром.

За архаїчними уявленнями, світ тримається на трьох китах або ж трьох слонах, котрі спираються на спину черепахи. Але український світ одвіку стоїть на бабах — щиросердних, галасливих, безпосередніх, м’яких, незламних, наївних, брутальних, ласкавих, суворих, витривалих, безапеляційних, терплячих, нестерпних, гострих на слівце. На бабах, які до скону пораються в землі. Які тягнуть нескінченні мішки та «кравчучки». Які тримають гроші загорнутими у носовичок. Які змолоду пройшли через таке, що й не снилося нам навіть у теперішніх умовах, — але й надалі не зазнали особливих гараздів. Саме про таку от бабу — 86-річну Єфросинію Гаврилівну Чумак із покинутого села у Чорнобильській зоні — і написав Павло Ар’є п’єсу «На початку та наприкінці часів (Баба Пріся)».

Це специфічна комедія чи, може, трагедія,  де міф та реальність мають однакову силу, де радіоактивний гумор межує з правдою нашого життя. Це історія про сім’ю із зони відчуження – бабу, яка пережила Голодомор, захоплюється психоделічними грибами і знає мову лісових мавок, вічно хвору доньку, чиїм найщасливішим спогадом є радянське дитинство, і недієздатного онука, який мріє покататись на метро.

Після катастрофи на Чорнобильській АЕС вони опинилися у вигнанні. Біда приходить, коли у зоні з’являються чужі.  Якщо для баби Прісі цілком органічно перебувати в «зоні», без людей, то її дочка Слава (Віталіна Біблів) раз і назавжди розгубилася перед реальністю і відтоді свідомо багато років переховується від неї. Колись її кинув чоловік-п’яниця, і вона змушена була повернутися до матері в «зону» й змушена порати город, лаятися з матір’ю та ловити хвилини втіхи з дільничним  Васею (Олексій Нагрудний), який ніяк не може випхати цю трійцю на «велику землю». А онук Вовчик (Владислав Писаренко) — цілковита дитина у свої 28, до того ж, права власного вибору його позбавлено первісно.

Єдиним містком між ними та «нормальним» життям (хоча що нормального в депутатах, які влаштовують поблизу Прип’яті «сафарі» на живих людей?) стає дільничний Вася (Олексій Нагрудний), котрий, хоча й співчуває вигнанцям, і не проти скористатися з поблажливості Слави та зі знахарських талантів баби Прісі, проте статус «при ісполнєнії» все ж бере гору...

Режисер постановки та художній керівник театру «Золоті ворота» Стас  Жирков розповів, що у виставі територія «Чорнобильської зони» стала метафорою країни загалом. Ми всі — в «зоні», ми мріємо про ЄС, НАТО та безвізовий режим, як Вовчик про «Макдоналдс» і метро, але вони лишаються десь там, за обрієм... І «сталкери» — це не безбашенні неформали-мандрівники, що лазять заборонними лісами, а всі ми, котрі з покоління в покоління рухалися замкненим колом, не в змозі його розірвати.

Головну роль – Баби Прісі грає незрівнянна Ірма Вітовська, якій вдається геніально перевтілюватися навіть впродовж вистави ... Здається, можливо змінити все, окрім очей! Але Ірмі вдалося й те, що не під силу, мабуть, нікому! У  виставі її очі  вони були по-старечому вицвілими й сльозилися, хоча й часом грайливо виблискували. Та головне — її вікова мудрість і  знання, що формують її життєве кредо:  «Від біди не ховатися, а жить з нею навчитися».

Актриса зізналася, що дуже схожа зі своєю бабусею Іванкою. Коли їй запропонували драматичну роль 86-річної Прісі у п’єсі «Сталкери» Павла Ар’є, вона відразу погодилася. Адже Ірмі є з кого копіювати роль. Не кожній молодій жінці під силу втілити образ ексцентричної поліської травниці Прісі, яка дружить із русалками, їсть галюциногенні гриби, співає містичних народних пісень, а під час війни зарубала сокирою, 12 фашистів, що йшли знищувати партизанський загін, «у якому були всі наші хлопчики».

 - У творенні образу Прісі я намішала двох моїх рідних бабусь — Іванку та Надю. Моє тіло на підсвідомому рівні відтворює рухи, жести, пластику, гумор бабусі Іванки, — розповідає Ірма Вітовська.

Ось я сказала: «головну роль», але насправді в цій виставі всі ролі – головні, яскраві й неповторні. Роль доньки баби Прісі, Слави, виглядає теж доволі привабливо і перспективно. Віталіна Біблів цю перспективу трансформувала у цікаву професійну роботу, налаштувавшись на одну хвилю зі своєю битою-перебитою життям героїнею.

Сценографія вистави скупа і промовиста. Ночви, які виявилися  труною, стіл зі стільцями, велосипед без коліс, прикручений до стелі, – на такому вже точно нікуди звідси не поїдеш…

А ще – білосніжний бюстик Леніна, з яким насамперед і асоціюється радянське минуле, що ніяк не відпускає. Минуле, яке кожен із героїв сприймає по-своєму. Баба Пріся – критично і з осудом (вона навіть свиней колись назвала Адольф та Йосип). Для Слави воно берегло найяскравіші миттєвості життя: шкільні роки, безтурботність, тогочасний хіт «От улыбки хмурый день светлей», який вона виконує, тримаючи матір за руку, як колись, у дитинстві…

А Вова цього минулого, напевне, що й не пам’ятає. Просто воно в’їлося у нього на генному рівні, а потім поцілило з рушниці. Її воно вклало в руки депутату, котрий виїхав порозважатися на полювання і був переконаний у своїй безкарності. Коли ж згорьовані баба й мати, ридаючи над скривавленим хлопцем, просять покарати злочинця, дільничний їм відповідає: «Ніякого закону немає, є люди, від яких я вас не можу захистити: депутати, прокурори…».

У списку чи то напівправд, чи напіввигадок баби Прісі була також секретна гілка метро, яка нібито пролягає якраз під їхньою хатою. І хоча фінал вистави трагічний – баба вбиває дільничного,  потім помирає разом із онуком, а Слава божеволіє й теж гине, – режисер дозволяє їм скористатися підпільним метрополітеном. Підстрибуючи на своїх стільцях, вони мчать із цього лісу, з цього закинутого села, полишаючи землю, в яку проросли корінням...

У «Сталкерах» можна спробувати  знайти відповіді, чому  «чорнобильців», які мали кілька годин, щоб зібрати речі й виїхати, сьогодні замінили переселенці зі сходу, чому маємо війну на Донбасі і як вийти із «зони», щоб залишитися щасливими.

Нагадаємо, «Мобілізація з того світу»: минулорічна прем’єра у Молодому театрі збирає аншлаги.

Будьте постійно у курсі подій, якими живе столиця – підписуйтесь на канал «Вечірнього Києва» у Telegram та Facebook.

 

663

Володимир Прокопів

16.01.2018

1 лютого завершується подання заявок на участь у конкурсі з формування Громадської бюджетної...

Петро Пантелеєв

16.01.2018

Після значного похолодання почастішали звернення киян на міські контактні лінії щодо незадовільної якості...

Віталій Кличко

16.01.2018

Я проїхався тільки що за кермом універсальної машини для прибирання, яку можна застосовувати...

Петро Порошенко

15.01.2018

Дуже добре пам’ятаю, як щиро та з яким завзяттям діти в Покровському на...

Уляна Супрун

15.01.2018

Усі резонансні теми у нашому світі завжди супроводжуються двома позиціями: є наука, доказовість,...

Тарас Панчій

11.01.2018

Оновлено 120 парків; плюс: 12344 дерева, 116635 кущів, 50 арт-об’єктів; мінус: 1,5 тисяч...

Валентина Гінзбург

11.01.2018

Сьогодні столиця повністю забезпечена вакцинами проти кору. Зверніться до лікаря, проконсультуйтеся щодо можливості...

Микола Поворозник

10.01.2018

У дитячих колективах необхідно провести перевірку дітей на наявність у них щеплень проти...

Андрій Андрєєв

04.01.2018

Тема кинутих непроданих ялинок, якими ще вранці було засмічено столицю, сьогодні дійсно є...

Юрій Назаров

02.01.2018

Один із напрямків Kyiv Smart City - це надання елекронних сервісів з оплати...

Ганна Старостенко

26.12.2017

Коли робота - справжнє свято: новорічна вистава "Викрадач Різдва" режисера-хореографа та виконавця головної...

Марина Хонда

26.12.2017

-У 2017 році у Києві зареєстровано 10812 громадських організацій і 4024 благодійні організації. ...

Андрій Странніков

21.12.2017

Найбільше коштів наступного року міська влада планує спрямувати на освіту киян. Дану галузь...

Олексій Резніков

20.12.2017

20 грудня, на засіданні Київської міської ради 75 депутатів проголосували за прийняття Концепції...

Сергій Симонов

18.12.2017

У новорічну ніч з 31 грудня на 1 січня роботу столичного метрополітену та...

Дмитро Давтян

05.12.2017

Міська влада розпочинає процес проектування транспортної розв’язки на примиканні вул. Старонаводницької та вул. Лаврської до...

Вікторія Муха

29.11.2017

Київська громада не може залишатись осторонь і спостерігати як з мапи міста зникнуть...

Найпопулярніші музеї Києва підняли ціни на вхідні квитки. Подорожчання торкнулось відомого музею Тараса Шевченка та етнографічного музею під відкритим небом «Пирогів». Як повідомляє прес-служба музею Шевченка, тарифи змінились вже з настанням нового 2018 року.   Яка нова вартість кви...