Про найзнаковіші наукові відкриття і цікаві знахідки на теренах Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника кореспондентам «Вечірки» розповів доктор історичних наук, професор Сергій Пивоваров. На посаді заступника директора заповідника з наукової роботи він завжди першим дізнається про сенсаційні відкриття і знає рецепти покращення діяльності музейного комплексу. 
«Наприкінці XIX ст. у Лаврі було понад мільйон карбованців золотом» 
– Досліджуючи спадщину заповідника, ми працюємо у двох напрямках. Перший – опрацьовуємо фонд № 128 у Центральному історичному архіві, де зберігаються понад 4 тисячі справ, що безпосередньо стосуються Лаври, – розповідає Сергій Пивоваров. – На кожну справу складаємо анотації, адже в одному документі можуть бути кілька матеріалів, які не належать до цієї справи. У підсумку плануємо разом із Державним архівом видати двотомник документів кінця XVIII – початку XX століть. 

– Пощастило відшукати щось цікаве? 
– Так, приміром, матеріали, пов’язані з епідемією чуми в Києві. Збереглися подробиці того, як відбувалися поховання лаврських ченців, які помирали від цієї хвороби. Їх забороняли ховати на території монастиря. Зберігся також опис санітарних заходів, яких було вжито на території монастиря, щоб хвороба не поширювалася. Цікавий також матеріал про участь ченців Лаври у Першій світовій війні. Вони служили братами милосердя у санітарних поїздах і рятували поранених, а також – полковими священиками, відспівували загиблих. Другий напрямок роботи – археологічні дослідження на території Лаври. Нині з Інститутом археології ми уклали угоду про співпрацю. За допомогою спеціальних приладів археологи можуть зафіксувати все, що лежить під землею на глибині 50 метрів. Фахівці інституту працюють зараз на території заповідника, вивчають усі пустоти, і ми разом складаємо археологічну карту території Верхньої Лаври. 

– А що саме знайшли під час останніх археологічних досліджень? 
– Зовсім недавно у східній секції келій Соборних монахів (4-й корпус) під час проведення зондажних робіт працівники натрапили на майданчики, викладені з цегли. Коли на цьому місці почали працювати археологи, то з’ясувалося, що до 1718 року – а тоді сталася пожежа в Лаврі – келії були дерев’яними, а підлогу вимощено цеглою. Було знайдено також багато кераміки, унікальні кахлі із зображенням фантастичних істот, а також нумізматичні матеріали – 4 монети: пруські, польські і російські. 

– Хіба ченці того часу мали справу із грошима? 
– Звичайно, адже тодішній монастир – це величезне господарство, якому спонсори і меценати давали значні кошти. Крім того, в монастирі щось вироблялося, продавали свічки, ікони, хрестики та багато інших предметів. Добре відомо, що наприкінці XIX століття у Лаврі було понад мільйон карбованців золотом. А що вже говорити про скарб, який було знайдено в Лаврі... 

– Який саме? 
– У 1898 році на другому поверсі Успенського собору, в приділах Антонія і Феодосія, робітники зняли підлогу і хотіли покласти нові дошки. Але раптом в одній зі стін побачили нішу. Коли її відкрили, то виявилося, що там стояли вулик і три великі баклаги. Одна була по вінця наповнена золотими монетами, а дві інші – срібними. Наймолодша монета датована 1702 роком. Загалом скарб налічував десять тисяч унікальних монет. Крім того, серед інших речей лежала медаль Василя Острозького, відома тільки в одному екземплярі. Були також монета в десять дукатів, випущена польським королем Сигізмундом III у 1621 році на знак перемоги під Хотином, і римський золотий медальйон IV ст. до н. е. із зображенням візантійських імператорів Констанції і Константа. Знайдений у Лаврі скарб – один із найбільших у Європі. 

– А як склалася доля цього скарбу? 
– Монастир хотів його продати колекціонерам. Київський археолог, директор церковного музею Микола Іванович Петров склав каталог коштовностей, але тут втрутилася російська влада. Із Санкт-Петербурга приїхав головний хранитель Марков, із царського двора натиснули на Синод – і скарб, який було оцінено у 200 тисяч карбованців золотом, продали Ермітажу за 60 тисяч. Ермітаж на цьому добре заробив, адже серед монет були і дублікати. Їх продали за кордон і повернули витрачені кошти. 

«Храм Спаса на Берестові рятують італійці» 
– Повернімося до сьогодення. Церкву Спаса на Берестові колись відкриють для відвідування ? 
– Хотілося б, щоб держава все ж таки виділила кошти для проведення реставрації цієї культової споруди, бо всередині храм дуже занедбаний. Його головна біда в тому, що сильно підмокають фундаменти, особливо під час снігів і дощів, а це дуже негативно впливає на унікальні фрески XII століття. Італійці запропонували нам свій винахід – невеличкий прилад, який висушує стіни, і нині він працює у храмі. На благодійних засадах ми маємо можливість протягом року користуватися цим приладом. А вони таким чином мають змогу прорекламувати свій винахід. 

– Протягом багатьох років відбувалося протистояння між монастирем і заповідником. Воно вже у минулому? 
– Стосунки між монастирем і заповідником стали цілком толерантними. Головне, чого нам вдалося досягти, – припинили несанкціоновану забудову Лаври. Нині всі плани щодо будівництва погоджуються з Міністерством культури. Наші фахівці наглядають за печерами – перевіряють вологість, слідкують за станом збереження мощей. У нас на вчених радах завжди присутні представники монастиря. Разом із Духовною академією ми організували виставку, присвячену 400-річчю православних шкіл у Києві. 

– На верхній території Лаври розташовано чимало музеїв. Їх, як і раніше, вважають сторонніми організаціями, чи вони вже стали «своїми»?
– Є правова колізія. Річ у тім, що всі будівлі належать заповіднику. Тому музеї, що перебувають на його території, зобов’язані платити за оренду приміщень, за тепло і світло. Але в них немає таких коштів, і цей величезний тягар лягає на наш бюджет. Крім того, музеї фінансуються з міського бюджету, а заповідник має статус національного і ним опікується Міністерство культури, тому постійно виникають проблеми. Хоча насправді Києво-Печерська лавра – це великий музейний об’єкт, і якщо тут будуть розташовані цікаві музеї – то тільки плюс. Наступного року ми святкуватимемо 90-річчя заповідника. До речі, «Вечірку» теж запрошуємо на наше свято. У 1926 році тут було створено ціле музейне містечко, і воно мало єдине підпорядкування. Якби і зараз зробити одну структуру із загальним фінансуванням, то це пішло б на користь усім. 

– Щодня ви ходите на роботу в Києво-Печерський заповідник – святе місце. Відчуваєте на собі його святість? 
– Звичайно. Лавра для мене – не тільки місце роботи, але і велика святиня. Коли бачиш Успенський собор, відчуваєш, як відразу змінюється настрій, на душі стає легше і спокійніше. А вранці я зазвичай заходжу до храму помолитися. 

ПРЯМА МОВА 
Головне, чого нам вдалося досягти, – припинили несанкціоновану забудову Лаври. Нині всі плани щодо будівництва погоджуються з Міністерством культури. 

Сергій Володимирович Пивоваров народився 16 грудня 1960 року в містечку Полонному на Хмельниччині. У 1983 році закінчив Чернівецький національний університет, спеціальність – історія. Доктор історичних наук, професор. Автор багатьох наукових праць, а також посібника з археології для школярів. Відстояв від знищення десятки археологічних пам’яток України. Лауреат премії імені Омеляна Поповича. 
Поважає дисципліну і любить гумор. Головне захоплення всього життя – археологія. Дружина за фахом біолог, син і донька – історики.