Якби про радянського діяча Григорія Петровського зняли фільм – українці би не мали питань, чому перейменували місто Дніпропетровськ та станцію Київського метрополітену – нинішню Почайну.

Декомунізацію неоднозначно приймає суспільство, часто ставлення до позбавлення від назв міст та вулиць, присвячених кіровам та петровським, викликає дві полярні точки зору – від схвалення до активного заперечення. Мовляв: «нові назви на хліб не намажеш».

Доцент кафедри етнології та краєзнавства історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка Наталія Терес під час презентації проекту «Імена, увічнені у вулицях Києва» пояснює: «Люди часто не знають, в якій державі вони живуть». 

Наталія Терес / Усі фото: Бориса Корпусенка

За її словами, серед українців досить мала частина людей вчилася за не радянськими підручниками з історії України. Решта живуть в державі, якої не знають. Історик наполягає, що старшому поколінню варто погортати першоджерела, тоді не виникатиме питань, чому метро Петрівка мало змінити назву.  

- Не можуть визначати сусіди, ані зі сході, ані з заходу, хто в нас буде героєм, - зазначила Терес.

Закон про декомунізацію Верховна Рада прийняла в квітні 2015 року. Наразі в Києві повернули історичну назву, або надали нову понад 200 вулицям та іншим об’єктам. Так, найбільше нових назв в Шевченківському районі – 29, найменше – у Подільському з 6 перейменованими вулицями. З повним переліком перейменованих вулиць Києва можна ознайомитись тут.

- Ще в 2015 році звучали питання, нащо це все, краще дайте грошей на хліб та масло. Треба згадати вислови видатних вчених, що цінності таки можна намазати на хліб. Якщо проаналізувати країни, які сповідують демократичні цінності, дбають про свою історію, демократію, то там найвищий рівень життя, - пояснив секретар Комісії з питань найменувань, начальник відділу з суспільно-політичних питань Департаменту суспільних комунікацій Ярослав Шибанов.

Про те, як впливає на киянина зміна назва його вулиці дивіться в інфографіці:

Для збільшення - натисніть на зображенні

Кого пам’ятати будемо
Боротися з суспільним негативом вирішили в Києві за допомогою коротких та цікавих міні-фільмів. Департамент суспільних комунікацій КМДА разом з творчою групою телеканалу «Еспресо» протягом цього року відзняли 12 роликів про знакових для України постатей, чиїми іменами назвали вулиці з колишніми радянськими назвами. За словами в. о. директора Департаменту Тетяни Гузенко, вартість 12 роликів - 300 тисяч гривень. Виконавця обирали через тендерну систему на сайті Prozorro. 

Сюжети про Вацлава Гавела, Всеволода Нестайка, Павла Чубинського та ще дев’яти постатей містять пояснення – чим важлива ця людина для міста чи країни.

- Це (існування вулиць, присвячених радянським діячам, які чинили злочини) формує нашу ідентичність, толерантність до окупантів, - зазначив учасник круглого столу директор з маркетингу телеканалу «Еспресо» Микола Типусяк. 

Пані Терес наводить приклад академіка Олександра Шліхтера. Раніше існувало багато об’єктів, названих на його честь, в тому числі й вулиця в Дніпровському районі Києва. Але за високими посадами ховаються злочини, наголошує історик. За її даними, Шліхтер підписував закон, який дозволяв застосовувати газ під час так званого Тамбовського повстання. Саме тому українцям слід сісти за підручники.

До слова, вулиця Шліхтера в Києві з вересня 2015 року називається Вифлеємська. 

Читайте більше про проект «Імена, увічнені у вулицях Києва». 

Попередні ролики про перейменування в Києві дивіться тут.

Читай "Вечірку" в Telegram та Facebook.