ss

Мобілізація з того світу: минулорічна прем’єра у Молодому театрі збирає аншлаги

10:34
26.11.2017
Мобілізація з того світу: минулорічна прем’єра у Молодому театрі збирає аншлаги

Майдан, війна, біль…. І раптом така буденна фраза: «Саша, винеси сміття». Зачепило за живе. Сльози стримувати було не просто важко, а й просто неможливо. Як і сміх, але гіркий, болючий.

Вистава молодого драматурга Наталки Ворожбит з типовою комедійною назвою, яка майже рік , з 11 лютого, йде  в  столичному Молодому театрі й завжди з аншлагом, дуже актуальна саме зараз, у ці пам’ятні дні річниці Революції Гідності, саме зараз, коли на сході України не припиняється війна…..  

Це вистава про життя і смерть українського офіцера, якого мобілізують і на тому світі. За сюжетом, Саша – полковник української армії, він помер від серцевої недостатності й тепер спостерігає, як його дружина Катя й падчериця Оксана готують поминальний обід на дев’ятини.

"Саша падає, тримаючись за серце. Може здатися, що від кулі. Але не від кулі - серце", каже Катя.

Олександр  не назавжди покинув рідних, навіть з того світу Саша розмовляє з коханими жінками та згадує колишнє земне життя. Як і раніше, у родині відбуваються побутові сварки, чоловік сміється над бурчанням удови, а вона - над його псевдо геройством, дорікаючи чоловікові за армійські злидні, його непристосованість до «нормального» життя.

 Він не може просто піти, не переконавшись, що з рідними все буде гаразд. Він вибачається за свій вчинок, вибачає дружині клопіт і не надто ласкавий тон. Він тут лишень аби нагадати, що любить її, і що вона завжди його любила. Розмовляти з ними йому не заборонено, але повернутися додому, де розпочалася війна, йому не дозволяють.

Через рік після похорону, коли жінки навідуються на його могилу, Саша з'являється в образі випадкового перехожого, схожого на їх Сашу, але й зовсім іншого. Він просить дозволу повернутися додому.

 «Всі повернуться, – каже він, – з офіцерського складу, бо ж шоста хвиля мобілізації в країні».  

Але його патріотизм не викликає у жінок захоплення, незважаючи навіть на ті практичні вигоди, які вони мали б завдяки його участі у бойових діях на Донбасі. Катя, ледве отямившись після втрати чоловіка, не погоджується пережити те саме спочатку, в разі його смерті на війні, та й зібрати бійця на передову їй не по кишені. Бо цю війну веде народ, а не держава. До того ж,  Катю ображає те, що чоловік не захотів повернутися з того світу одразу після своєї смерті, коли вона гаряче благала його про це. По-третє, ані Катя, ані Оксана не хочуть ще раз пережити ймовірну смерть рідної людини — час заліковує рани, і жінки пристосувалися до життя без годувальника, спілкуючись з ним і під час домашніх побутових справ, і за чаркою на кладовищі.

Однак Сашу жіночі аргументи проти його повернення у стрій не переконують. Він налаштований рішуче і вже навіть почав формувати свою «потойбічну сотню» для війни із багатовіковим ворогом України. Здається, що у фіналі саме його бойовий підрозділ мчиться на БТРах українським степом —  на екрані відеокадри з нашими військовими, які тримають оборону на сході України…

Антивоєнну п'єсу «Саша, винеси сміття», номіновану на премію «Золота маска», текст якої вперше було представлено публіці на київському фестивалі «Тиждень актуальної п'єси» в листопаді 2014 року, за кілька років вже поставили в литовському Панєвєжесі (реж. Станіслав Мойсеєв), в Москві (реж. Віктор Рижаков), у Мінську  (реж. Дмітрій Богославський), в Нижньому Новгороді (реж. Єлена Фіртова) і лише  в Києві вона побачила світ 11 лютого цього року. На постановку  вистави наважується режисер театру Драми і комедії на лівому березі Дніпра Тамара Трунова. Вона не відмовляється від притаманного їй стилю: режисури голосу й образної пластики. Але  вдається до міксу сценічної поезії з чорним гумором і експресивними етюдами-скетчами. Її актори – Вікторія Авдєєнко, Анастасія Євтушенко та Валерій Легін – існують в них в умовній манері, майже абсурдистській.

І саме в такій подачі вистава виглядає тривожною, але дуже інтелігентною: публіка перериває виставу оплесками, сміхом і навіть плачем. Дивитися таку виставу не просто, але відірватися від неї неможливо. Народні артисти України Валерій Легін і Вікторія Авдєєнко та актриса   Анастасія Євтушенко не просто грають, вони живуть кожною миттю вистави, органічно поєднують трагізм із комічністю, віру з іронією, яка властива творчості покоління Наталі Ворожбит. Можливо, саме через її щирість, через прихильність до гіркоти правди життя, а не до солодкої фальші ідеологічних та моральних кліше, драматурга більше шанують за кордоном, аніж вдома.  

Тому виставу «Саша, винеси сміття» треба йти й дивитися, дивитися, дивитися…. Особисто мені й моїй доньці було важко дивитися спектакль і невесело після.  Вийшовши з театру, я довго плакала, згадуючи особисті втрати (батьки, друзі, син) і втрати бійців на війнах. Але крізь сльози згадувалася мова акторів, комізм і трагедія життя…

Черговий показ вистави відбудеться, сьогодні, у неділю, 26 листопада. Але, якщо ви не подбали про квитки заздалегідь, то мусимо вас розчарувати їх уже нема.

А от на неділю, 3 грудня,  ще кілька є...

 

1148

Ганна Старостенко

15.12.2017

Прийняли до розгляду проект бюджету Києва-2018: освіта спільно з охороною здоров'я та соцзахистом...

Володимир Бондаренко

15.12.2017

Київрада підтримала проект рішення про надання фінансової підтримки у розмірі 80,4 млн. грн....

Віталій Кличко

14.12.2017

Цього року ми зробили немало з того, що обіцяли. І Київ – з...

Олександр Спасибко

14.12.2017

У столиці розпочали підготовку до будівництва дитячого садочка на бульварі Вацлава Гавела, 81-А...

Петро Пантелеєв

15.12.2017

Київ бере на себе завдання закриття та забезпечення рекультиваційного утримання полігону № 5....

Віктор Черній

14.12.2017

Уже у перший день роботи нового ваговимірювального на Великій Кільцевій дорозі співробітниками Укртрансбезпеки...

Микола Поворозник

13.12.2017

Київ став першим містом в Україні, яке розпочало успішно та комплексно впроваджувати «розумні»...

Сергій Симонов

13.12.2017

Києву - пішохідну Бессарабку! Сьогодні на транспортній комісії в КМДА презентував пропозиції реконструкції...

Геннадій Пліс

08.12.2017

Великий здобуток для великого міста: інтереси Києва максимально враховані у головному фінансовому документі...

Юрій Назаров

08.12.2017

Kyiv Smart City оголошує набір до акселератора міських проектів. І якщо у вас...

Петро Порошенко

06.12.2017

Наші Збройні Сили – воїни миру, які встали на шляху російських військ, захистили...

Андрій Странніков

06.12.2017

Я переконаний, що створення комунального міського Центру нефрології та діалізу дозволить вирішити безліч...

Дмитро Давтян

05.12.2017

Міська влада розпочинає процес проектування транспортної розв’язки на примиканні вул. Старонаводницької та вул. Лаврської до...

Володимир Прокопів

04.12.2017

Наша взаємодія, яку ми офіційно закріпили у меморандумі, стане запорукою покращення загальної ситуації...

Марина Хонда

04.12.2017

Сьогодні демократія участі – це ключовий елемент доброго урядування та успішного розвитку міста....

Юрій Крикунов

04.12.2017

Прогресивне людство щороку 3 грудня відзначає Міжнародний день людей з інвалідністю, засвідчуючи цим,...

Вікторія Муха

29.11.2017

Київська громада не може залишатись осторонь і спостерігати як з мапи міста зникнуть...

Петро Порошенко

25.11.2017

Не визнавати Голодомор так само аморально, як і заперечувати Голокост.  Думаю, настав час...

Іванна Климпуш-Цинцадзе

23.11.2017

Сьогодні відбувається конкурсний відбір на посаду Урядового уповноваженого з питань гендерної політики, який...

Ада Роговцева зустріла своє 80-річчя у липні цього року. Але через те, що театральний сезон на той момент вже закінчився і актори роз’їхались хто-куди, святковий вечір було перенесено на час розпалу театрального сезону. Він відбувся у перший день зими..  Ідея творчого вечора проста – монологи, уривки з живих вистав, в яких актриса виходить на сцену сьогодні; фото та відеоматеріали з архівів українського телебачення, ...