До 18 березня на третьому поверсі Музею історії міста Києва (вул. Б.Хмельницького, 7) триває міжнародний проект «Українське коло: до  сторіччя визвольних змагань (1917–1921 рр.)». Його особливість в тому, що всі представлені предмети і документи – оригінали. Експонати збирали по 29  музеям, бібліотекам, архівам та приватним колекціям з чотирьох країн світу: України, Польщі, США і Швейцарії. Більшість з них вводиться у науковий обіг уперше, вони не були відомі навіть вузькому колу фахівців. ​

Основна ідея виставки  - сучасний вектор розвитку української держави як модерної, демократичної та європейської країни був закладений ще сто років тому, під час Української революції 1917–1921 років. І на  вході зустрічає Четвертий Універсал від 22 січня 1918 року, який проголошує УНР «самостійною, ні від кого не залежною, вільною суверенною державою українського народу».

Відродження нації і розбудова держави

 - 2 березня 1917 року зрікся престолу імператор Микола 2, а вже 4-7 березня в Українському клубі «Родина» за адресою Володимирська, 42 народжується Центральна Рада, наш перший парламент. Майже одразу у нового органу з’являється й печатка для протоколів, ухвалюються доленосні для нашого народу рішення, - пояснює куратор виставки Юрій Савчук. – На стіні з фотографіями тогочасних демонстрацій та зборів ми намагалися передати, що разом з усталенням, розквітом і зростанням українського руху пробудилася національна самосвідомість меншин. Українці, які 150 років не мали державності, розуміли ці почуття і творили разом майбутню країну, толерантну, відкриту і оперту на права і свободи національних меншин. Тоді відбувся курултай (зібрання кримсько-татарського народу), демонстрації поляків, євреїв, які підтримували УНР. Грошова одиниця УНР, яка з’явилася на Різдво 1917 року була підписана чотирма мовами – українською, російською, польською і єврейською. Ми показуємо печатку Міністерства єврейських справ та текст присяги на вірність українській державі військових євреїв. Були й міністерства у справах інших меншин. У новій державі з пошаною ставилися до національних і релігійних традицій її мешканців.

Особливу роль Михайла Грушевського, який в складних політичних умовах очолив український національний рух, та історичні взаємини Росії й України ілюструють малюнком, що обігрує обкладинку журналу «Сатирикон» 1917 року.  Прем’єр-міністр Керенський звертається до Михайла Грушевського (в образі танцюючого козака): «Ради Бога, потише, Россия умирает». На що той відповідає – «Росія вмирає, а Україна ще не вмерла».

Держава не змогла б існувати без підтримки народу, в тому числі і фінансової.

- Михайло Грушевський робить заклик - зробити підписні листи, які б збирали кошти до Українського національного фонду по всій Україні. Очікувалося, що вдасться зібрати кількасот тисяч на перші потреби організації влади, а в результаті зібрали понад 3,5 млн, - продовжує Юрій Савчук. – Ознакою суверенної держави є введення власної грошової одиниці, валюти. І тоді видаються перші в історії України паперові гроші. Представляємо унікальний документ - зберкнижку Григорія Чоботаря, мешканця Вінниці, який у 1919 році поклав на рахунок у банк 5 тисяч карбованців, таким чином проголосовуваши за довіру до української держави. Репліку першої паперової грошової одиниці випустив Національний банк України – на ній з’явився тризуб, наш державний герб, ще  за кілька місяця до його офіційного ухвалення.  

Важливою подією стало об'єднання УНР і ЗУНР, про що на виставці нагадує універсал про їх об’єднання у соборну Україну.  В умовах військової боротьби політики не забували й про гуманітарний розвиток – був прийнятий закон про державну мову, видавалися книги і підручники, відкривалися університети, а верховне управління української автокефальної церкви було ухвалено законом Ради народних міністрів УНР. Гетьман Скоропадський продовжив розбудову держави – заснував академію наук, академію мистецтв, інших важливих інституцій.

Змагання за Україну: від регулярних військ до повстанців

- На той час країна, про яку мріяли, мала шанс на існування та посіла б гідне місце на карті тогочасної Європи. На жаль, тоді, як і тепер, інтервенція східного сусіда завадила реалізації державотворницьких планів, - зазначив Юрій Савчук. -  Майже з перших днів проголошення УНР була змушена  протистояти зовнішнім впливам. Зокрема, серед речей Симона Петлюри ми показуємо  унікальний документ - носову хустинку, на якій надруковане його розпорядження про організацію збройної боротьби у підпіллі. Один з чільних експонатів виставки - прапор 1-го пішого Запорізького полку імені гетьмана Петра Дорошенка, привезений з Музею Війська Польського у Варшаві. 

У 1918 році цей полк вирушив спочатку у Полтаву, далі у Харків, на Донбас, а пізніше, за наказом Скоропадського зайняв прикордонну охорону у місті Суджа (нині Курська область РФ). У великому стенді представляють печатки як цивільних інституцій УНР, так і військових загонів, одиниць. На сьогодні науковцям відомо близько 200 печаток з тризубом, який має понад 50 модифікацій. Окрема вітрина присвячена тогочасному флоту України, це речі Святослава Шрамченка, який все життя в Америці популяризував ідеї українського флоту. Поруч висять два оригінальних військових однострої – польського і українського війська (ця уніформа УНР  - єдина, що збереглася в Україні). А як виглядали військові ілюструють малюнки 1930-х років Миколи Битинського, дослідника і розробника емблематики та уніформології, автора двох нагород УНР.  

- Коли регулярні війська припинили свою діяльність, їх справу продовжив повстанський рух. Про масовий спротив українців свідчить найменування і чисельність банд 1920 року. Це перелік загонів, які обраховуються тисячами, з різних регіонів країни, - показує Юрій Савчук.

В той час також точилися й гібридна війна, яку ілюструє плакат «Для чего нам нужен донецький басейн». Соціалістичний уряд у Харкові видавав «Вісник української народної республіки», що характеризувався популізмом і підміною понять. Пересічній людині було складно було розібратися у політичних маніпуляціях. Ще одним негативним фактором були внутрішні чвари, які на виставці демонструють суперечливі документи Володимира Винниченка.  

- Це перший прем’єр-міністр УНР, автор багатьох універсалів. Але водночас член Всеукраїнського центрального виконавчого комітету. Так, голова маріонеткового уряду в Харкові Раковський просив київську соціалістичну владу забезпечити Винниченка грошима, дровами, квартирою, створити умови для творчої праці. В той же час були розпорядження адміністрації української держави, гетьмана Скоропадського, про обшуки та арешт Михайла Грушевського та Володимира Винниченка. Вперше експонуються численні паспорти Володимира Винниченка – на його ім’я, на інше ім’я, дипломатичний паспорт Чеської республіки і ще кілька паспортів, якими  він успішно користувався, - поділився куратор.

Боротьба за міжнародне визнання

На мапі 1918 року, створеній в Лозанні, Україна зображена як одна з найбільших європейських держав. Вона мала Генеральне консульство в Петрограді, дипломатичні установи у Румунії, Польщі, Німеччини, брала участь в Паризькій мирній конференції, планувала вступити в Лігу націй…

- На жаль, в той час ми втратили державу. У грудні 1920 року на широкому засідання ООН розглядався документ про окупацію України загонами російської радянської республіки. До міжнародної спільноти з проханнями підтримки зверталися численні українські організації з усього світу. І ці листи дуже нагадують сучасну ситуацію, - звертає увагу Юрій Савчук.

До прикладу зачитує цитату з звернення жіночої організації:  «Далеко від дипломатичних ринків, за кулісами культурного світу розливається океан української крові як невгасимий стихійний протест нашого народу. В байдужих замітках газетних ледве чутний  відгук цього величезного крику, долітає до шумних столиць західних». Або з іншого документу: «народ, що вже четвертий рік бореться в нечувано тяжких умовах за своє державне існування заслуговує всебічну якнайбільшу увагу…».

Останній зал презентує один експонат – велику державну печатку УНР, ескіз якої належить Василю Кричевському. Це не лише шедевр мистецтва, а й символ нашого історичного минулого й майбутнього, вважає куратор виставки. Про паралелі та історичні зв’язки сьогодення й подій 100-річної давнини розповідають фотографії на екрані: читання злуки УНР і ЗУНР та ланцюги миру, перший курултай і татари на Революції гідності, демонтаж пам’ятника Столипіну і пам’ятника Леніну, перші дипломатичні акти і отримання безвізу, виступи, маніфестації, протести 1917, 1991, 2004, 2014, 2016 років…  

ВРАЖЕННЯ
Ігор Гирич, історик
У нас ці речі знищувалися, і те, що вони збереглися - диво. В Україні багато таких артефактів знаходяться в приватних колекціях, наприклад печатка УНР. На мою думку, це має бути державним надбанням. Колекція печаток УНР переконує в повноцінності тодішньої держави. Якщо ж була така кількість печаток, це говорить про те, що діяла державна структура на місцях: армія, культурні установи, міськради і сільради. Що розвіює міф про громадянську війну і "єдиний народ". Нова держава  була цінністю для широкого загалу: народ воював за незалежність, а повстанський рух - не бандитизм, бо в ньому брали участь мільйони. На жаль, у нас немає повноцінного музею Української революції. Тому хотілося, щоб був виданий каталог виставки - це неоціненний ілюстративний матеріал, який можна використовувати навіть в підручниках.

Нагадаємо, Молодий театр запрошує у "Місто Сонця".

Будьте постійно у курсі подій, якими живе столиця – підписуйтесь на канал «Вечірнього Києва» у Telegram та Facebook.