EUR: 29.16
USD: 27.42

Художник погрожує підпалом через театр на Андріївському узвозі

16:38
18.12.2016
Художник погрожує підпалом через театр на Андріївському узвозі

«Будинки на Андріївському узвозі руйнують спеціально» – художній керівник театру «Колесо» Ірина Кліщевська

Візитними картками Подолу й Андріївського узвозу є Театр «Колесо» і Театр на Подолі. Обидва – багатостраждальні. Але зараз за своє існування найбільше воює саме унікальний театр «Колесо» - оаза культури й самобутності Подолу.

Киянам дуже боляче дивитися на узвіз, де залишилося всього два чи три житлових будинки. А практично всі інші будинки на Андріївському узвозі приватизовані. Їхні господарі знищують їх навмисне, цілеспрямовано та методично. В деяких через розбиті вікна, через навмисне пробиті покрівлі видно небо, інші завішані ганчір’ям, які імітують фасади будинків. Розмальовані паркани прикривають пустирі та будівництва, що розпочалися на Андріївському, який є територією заповідника «Стародавній Київ». Залишився один крок до перетворення вулиці мистецтв на музей приватизації.

Загроза нависла і над будівлею Театру «Колесо». У Києві розгорілася суперечка довкола старої будівлі на Андріївському узвозі, 8. Це будівельний комплекс, що містить кілька споруд — 2 житлові будинки, що виходять на вулицю, і службові флігелі. Будинок зведено у стилі неоренесанс наприкінці XIX — на початку XX ст. Колись це було помешкання середніх прошарків населення. Колись це була цільна садиба, яка складалася з двох будинків, з’єднаних між собою і внутрішнього дворика. Це складає унікальний простір, який не має аналогів на Андріївському узвозі і є Пам’яткою архітектури, історично-єдиною садибою 19 століття, що розташована на одному фундаменті. Це підтверджено офіційними документами.

Багато десятиліть тут була комунальна квартира, а коли комуналки розселили, будинок віддали під театр і художні майстерні. Тепер частина будівлі належить Театру, а частину (у дворі) - Спілка художників орендувала для народного художника України Анатолія Гайдамаки. І не просто орендувала, тут знаходилися його творчі майстерні, в яких художник деякий час мешкав. Зараз цей будинок порожній та занедбаний. Є експертне рішення комісії Подільського району про непридатність цієї будівлі (у дворі) для експлуатації. А сам власник майстерень Анатолій Гайдамака не має документів на ці приміщення. Сьогодні йде мова, про те, що частина унікальної садиби за єдиною адресою Андріївський узвіз, 8, яке є комунальною власністю міста, може бути передана в приватні руки пана Гайдамаки з правом приватизації. А це 3 поверхи, майже 300 м 2 , з виходом на Андріївський узвіз тільки через театр.

Художній керівник театру "Колесо", народна артистка України, лауреат "Київської Пекторалі" та лауреат премії імені Панаса Саксаганського  Ірина Кліщевська запевняє, що руйнування цього будинку видно неозброєним оком навіть зовні.

- Воно все не в найкращому стані. Навіть ззовні видно, що вікна хитаються. Прохід до нього можливий лише через театр, - каже заслужена артистка України, - Художник там не живе і майже ніколи не з’являється. Анатолій Гайдамака обіцяє зробити тут клуб художників чи галерею, але за останніх 30 років він абсолютно нічого не робив у цьому приміщенні. Але хоче це приміщення продати чи здати в оренду, вже є люди, які дуже у цьому зацікавлені. Ці люди вже неодноразово намагалися увірватся до приміщення театру, погрожували його працівникам… Сам художник теж загрожував колективу театру фізичною розправою. Навіть обіцяв підірвати будівлю й спалити всі свої картини Доводилося кілька разів викликати міліцію й поліцію. Тим часом це - пам'ятка архітектури. Якщо вона руйнуватиметься, тріщини підуть й по нашій будівлі, оскільки це - одна садиба на спільному фундаменті. Це підтверджують ахівні документи. До того ж, художнику запропонували орендувати інше приміщення, гідне його таланту й високого звання.

За її словами, незрозуміло, на якій підставі художник взагалі платить за цей будинок. Три роки тому Спілка художників припинила платити, а у Гайдамаки, як у приватної особи, немає ніяких угод.

- Якщо цю будівлю залишать на балансі міста, - вважає народна артистка Ірина Кліщевська, - його зобов’язані будуть відремонтувати, не порушуючи історичного вигляду. Будинок стане єдиним театральним комплексом з майданчиком для творчості молодих режисерів і акторів. "Театр "Колесо" приносить у бюджет міста 1,5 мільйонів гривень на рік від реалізації квитків. До нас приходить більше 10 тисяч глядачів на рік. Я вже мовчу про культурний внесок у життя Києва. Невже це все не варте збереження?", - запитує пані Ірина, - А передача в оренду приміщення пану Гайдамаці з подальшою ймовірною його приватизацією, про що свідчать факти, означає, по-перше, втрату комунальної власності громади міста, по-друге, знищення єдиного унікального мистецького простору на Андріївському узвозі, по-третє, будівництво під виглядом реконструкції загрожує руйнацією приміщенню театру «Колесо» . Це не тільки важливо, але й небезпечно для театру, для Андріївського узвозу та міста в цілому! Оскільки люди, які стоять за паном Гайдамакою, лобіюють прийняття рішення на його користь роблять це відкрито, цинічно та порушуючи усі закони, - заявляє Ірина Кліщевська, - Я не побоюся заявити, що Департамент комунального господарства відкрито ігнорує всі рішення комісії з культури КМДА. А КП «Київжилексплуатація» довгий час не давала театрові документів на будівлю. Йде явне маніпулювання іменем знаменитого художника. .

Комісія Київради з питань культури кілька разів розглядала питання передачі будівлі театру і навіть організовувала виїзне засідання, стан частини будинку в дворі - критичний і він потребує негайного проведення реставраційно-ремонтних работ, про що після огляду приміщення написала керівник Департаменту культури КМДА Діана Попова.

На що художник Анатолій Гайдамака зазначив, що проводити роботи по збереженню будівлі він згоден лише за умови подальшої приватизації чи оренди на 49 років (йому пропонували на три роки). В одному з коментарів художник заявив, що комісія дивилася й фотографувала лише підвал будинку, яким він начебто не користується багато років. "І ще якісь пляшки сфотографували. Це однозначно не мої, я подібними речами не захоплююся. Туди міг залізти хто завгодно", - обурюється він.

- Я взагалі вважаю, що це театр здійснив рейдерське захоплення моєї території, - каже Анатолій Гайдамака, - Під виглядом театру хтось хоче забрати будинок. Ну, по Києву з є багато занедбаних будинків культури. Чому б Ірині Кліщевській не взяти якийсь із них. Ну, яку користь приносить цей театр для Києва? Там 50 чоловік штату обслуговує 20 глядачів. Хіба там артисти?! Які стрибають перед носом у глядача і махають спідницями по колінах?!А я – один із художників, які започаткували Андріївський узвіз, як мистецький центр. Я у 1986 році з нуля починав свою майстерню. Це – імідж Андріївського узвозу. А прийшла «майданна влада» і мене виселяє. За те, що я з першого до останнього дня стояв на Майдані? А тепер Кліщевська повісила замки на воротах і я не можу потрапити до свого будинку, де жив 30 років! Хочете мене викинути? Викидайте! Завтра прийде батальйон «Дніпро-1», де я працюю волонтером і стане на мій захист. Я все спалю посеред узвозу і поїду з Києва. На Троєщину. На Андріївському узвозі не повинно бути ніяких театрів! Там усе повинно бути відкритим, для туристів!

«Колесо» і Гайдамака

Київський академічний театр «Колесо» був заснований наприкінці 1988 року. Театр має два сценічних майданчики та арт-кав’ярню, сьогодні його колектив налічує 50 людей. Попри те, що він камерний, за час свого існування вже прийняв 300 тисяч глядачів.

«Колесо» за майже 30 років об’їздило мало не півсвіту. Від початку заснування театр незмінно містився саме в будівлі за адресою Андріївський узвіз, 8. Садибу було обладнано під театральне приміщення, проте колектив підлаштовувався під особливості будівлі, а не навпаки, тобто повністю зберіг її первісний вигляд. Також театр дотримується всіх охоронних зобов’язань, про що йшлося на засіданні Комісії з питань культури, туризму та інформаційної політики.

Другий претендент на флігельне приміщення — народний художник-монументаліст України, лауреат Шевченківської премії, заслужений діяч мистецтв Анатолій Васильович Гайдамак. З останніх його робіт — проект пам’ятного знаку Захисникам Маріуполя з військовим храмом, проект храму з музеєм ікон і музеєм затоплених сіл у Черкасах. Анатолій Гайдамака був головним художником Меморіального комплексу «Національний музей історії України у Другій світовій війні», також він автор проектів меморіалу «Бабин Яр», Меморіалу жертвам Голодомору 1932-1933 рр., проекту розвитку меморіалу «Биківнянські могили», комплексного рішення та реалізації художнього оформлення музею «Чорнобиль» та багатьох інших — загалом близько 40 архітектурних об’єктів. Брав участь в українських та міжнародних виставках.

Що пропонують сторони?

Театр «Колесо» хоче орендувати приміщення, залишивши його у комунальній власності Києва. На відновлення аварійної частини гроші пообіцяв виділити Департамент культури, тож театр не претендує на приватизацію будівлі. Керівництво «Колеса» планує створити мистецький комплекс й використовувати його як сценічний майданчик для молодих режисерів та акторів.

— Щороку ми граємо приблизно 300 вистав. Ця цифра постійно збільшується. Ми є учасниками Міжнародних проектів та фестивалів по всій Європі , де маємо безліч нагород. І ще, протягом існування театру ми виступили ініціаторами чотирьох міжнародних театральних фестивалів, один з яких — фестиваль моновистав «Відлуння» — проводимо щорічно майже 20 років. У червні хочемо провести перший міжнародний фестиваль камерних театрів, тобто запросити колективи з інших країн до Києва, — розповідає художній керівник Ірина Кліщевська. — Нещодавно театр презентував спільну українсько-грецьку виставу «Антігона» Софокла. Також ми беремо участь у проекті «Париж — Монмартр, Київ — Андріївський узвіз», уже відбувся перший етап: у квітні французький театр «Аталан» приїздив до Києва, а ми 10 жовтня повернулися з Парижа, де представляли свою виставу.

Умови Анатолія Гайдамаки такі: він здійснить реконструкцію флігельного приміщення, але якщо його віддадуть у довготермінову оренду — 49 років або з умовою дальшої приватизації.

— Там уся стеля списана автографами, це вже меморіал, там були тисячі людей, делегації з Китаю, Японії, Німеччини, наприклад, там є автограф французького актора П’єра Рішара, а ще багато фотографій, тому це приміщення мені дуже дороге, це вже майстерня-музей, — розповідає Анатолій Васильович. — Хочу створити таке собі місце зустрічі тих людей, що вже колись там були, хочу, щоб там було спілкування, щоб було збережено традиції. Підвалом я не користуюся. Якщо мені дадуть оренду на рік, то ремонт робити не збираюся, бо потім знову треба її поновлювати. До речі, я досі плачу за оренду.

На запитання, чому саме 49 років, Анатолій Гайдамака відповів:

— Заводи, землі дають на 49 років. Ну така цифра, можна 48. Тоді я туди вкладу гроші. Але я повторюю — я не збираюся його забудовувати, я поважаю київський дворик.
Насправді тамтешній підвал потребує не просто капітального ремонту, а реконструкції, причому негайної. Металеві балки, що тримають стелю, а заразом і горішні поверхи, та аварійні труби комунікацій тримаються практично на чесному слові.

Питання оренди приміщення розглядали вже кілька разів. Столична Комісія з питань культури, туризму та інформаційної політики підтримала пропозиції театру «Колесо» і підготувала відповідний проект щодо передання саме йому цього приміщення. Натомість Комісія з питань власності, що є профільною, підготувала власний проект, на попередніх засіданнях підтримала художника Анатолія Гайдамаку і от-от має озвучити остаточне рішення. Після цього останнє слово буде за депутатами Київради, які й мають розв’язати питання оренди флігельного приміщення.

Чим загрожує будинку... приватна власність?

Чому приватизація будівлі лякає? Бо зазвичай приклади приватизації старих будинків у Києві — це сумні історії їхнього знищення. Ми вже розповідали, як нині не можна знайти власників багатьох пам’яток архітектури на Подолі — будинки стоять пустками, руйнуються або ж власники їх зносять, натомість зводять страхітливі висотки.

На підтвердження цього можна навести лише такий приклад: серед 6 аварійних будинків на Андріївському узвозі п’ять у приватній власності. Наприклад, будинок № 9 на Андріївському узвозі, належить 96-річній донеччанці Марії Сергіївні Шевченко. Ця пам’ятка архітектури, будинок 80-х років XIX ст., в аварійно небезпечному стані.

Балансоутримувачем будинку № 26 є депутат Бориспільської РДА Вадим Миколайович Марисенко. Будівля так само в аварійно- небезпечному стані. А от власник будинку №24 взагалі невідомий. Зачинено будівлю №10 — раніше там містилися гончарі, була виставкова зала, крамничка, тепер у вікнах можна побачити ознаки руйнувань.

Сьогодні Андріївський узвіз більше нагадує вулицю-привид: будівлі під брезентом, будівлі з деревами на даху, пустки замість садиб, розбиті вікна. Лице унікальної вулиці практично втрачене. Зосталося кілька будівель, що ще тримаються, проте — чи надовго.

Тож суперечка, що розгорілася, має бути вирішена насамперед в інтересах будівлі — щоб її, як одну з небагатьох, що лишилися на цій історичній вулиці, врятувати.

Цікаво, що обидві сторони конфлікту говорили про одне й те саме — що узвіз нікому не потрібен як історична пам’ятка, а лише як клапоть коштовної землі, за який потім можна буде мати хороші дивіденди.

Нагадаємо, що знаний театр на Андріївському узвозі шукає правди.

1868
Володимир Бондаренко
Костянтин Яловий
Дмитро Банас

Володимир Бондаренко

керівник апарату КМДА:

Місто закликає киян активніше долучатися до суспільно-політичного життя та брати участь у конкурсах і проектах, оголошених адміністрацією.

Костянтин Яловий

голова Постійної комісії Київради з питань екологічної політики:

– Кожен проект Бюджету участі заслуговує уваги і поваги до тих киян, кому небайдужий розвиток нашого міста, зокрема його екологічний стан. В першу чергу я голосував за проект розвитку та благоустрою парку «Нивки», який передбачає очищення озера, встановлення освітлення та створення нових зон відпочинку з доступом до води. Закликаю всіх приєднуватися до цієї ініціативи та активно підтримувати своїми голосами важливі проекти, адже разом ми зможемо створити сучасне комфортне місто для всіх.

Дмитро Банас

депутат Київської міської ради :

– Кияни подали багато проектів до бюджету участі. Однак здивований, що так мало людей на даний час долучилися до голосування. Хоча це наш перший досвід бюджету участі, новий для нас механізм. Переконаний, що надалі буде більше проектів і більше голосів. Тому закликаю мешканців Києва вдало розподілити 50 мільйонів громадського бюджету. Це чудовий шанс зробити Київ кращим.