ss

Канадець відправився у «відрядження» до зони АТО

15:05
13.07.2017
Канадець відправився у «відрядження» до зони АТО

«Канада», — такий був позивний у 21-річного Дениса Поліщука, студента з далекого міста Ванкувер. Весною-2015 він спеціально отримав короткочасну візу для того, щоб вступити до лав добровольчого батальйону «Карпатська Січ».

З іконою святого Миколая

— Денисе, що змусило Вас призупинити навчання у канадському університеті й відправитись у зону АТО?
— Перед тим, як прийняти таке рішення, я сам себе питав: а чим ти кращий за тих, які ризикують своїм життям і здоров'ям? Напевно, тому на цій війні мені не було так лячно.

— Але ж Ви є громадянином Канади, а не України…
— Хоча я й живу в іншій державі, але все одно залишаюсь українцем. У Канаді проживає 1,3 мільйона наших співвітчизників. Революція нас згуртувала. Ми часто виходили на акції підтримки Майдану, збирали кошти, надавали допомогу. Довгий час мене не покидали роздуми: якщо дасть Бог, я доживу до того віку, коли побачу своїх дітей та онуків. Можливо, вони теж дізнаються про цю війну і запитають: «Діду, а де ж ти тоді був?». Що я зможу відповісти? Скажу, що просидів десь там, за океаном, і мовчки спостерігав за тим, як інші захищав мою країну?

— Як рідні відреагували на те, що Ви збираєтесь на війну?
— Звісно, вони сильно стурбувалися. Моя мати завжди боялася, що рано чи пізно мене відправлять на війну — на чергову Чечню чи Афганістан... Ці тривожні відчуття у неї були ще у 2000-му році, коли наша сім`я готувалася виїхати до Канади. У ті часи мої рідні навіть і подумати не могли, що все-таки я потраплю на фронт і воюватиму за нашу незалежність.

— Коли Ви сказали своїм батькам про «відрядження» на війну?
— Це сталося вже тоді, коли ми були в аеропорту. Батьки вважали, що я їду на конференцію до Отави. Я до останнього моменту тримав таємницю при собі. Проте перед відльотом поділився своїми справжніми намірами. Батько пішов до машини і незабаром приніс невеличку ікону святого Миколая Чудотворця. Я отримав батьківське благословіння на війну, а образ я завше мав при собі, коли був на фронті.

— Чому Ви віришили вступити до лав «Карпатської Січі»?
— Я раніше знав про цей батальйон. Особисто пересвідчився, що він — дієвий, а не розпіарений. Там воюють мої однодумці, переважно — «свободівці». До речі, у Ванкувері я є заступником голови прихильників цієї політичної сили. Коли приїхав до України, вийшов на зв'язок із побратимом «Кумом», який запросив мене до себе на базу в Курахове (Донецька область). Позаяк я не міг самостійно добратися на схід, мене волею долі направили до Петра Кузика, лідера фракції «Свобода» у Київраді (позивний — «Апостол»). Він періодично їздив на фронт, надавав волонтерську допомогу добровольцям і заступав на бойові позиції. Отож, майбутній ройовий не довго думаючи, надав мені позивний «Канада».

«Молився за прощення гріхів»

— Де Ви отримали бойовий досвід?
— На передовій, під снайперськими та артилерійськими обстрілами. Відбув декілька ротацій у Пісках. Перебуваючи у підпорядкуванні старшого друга «Апостола», я швидко здобув бойові навички. Тоді ми ще були нелегалізованими добровольцями. І я незабаром збагнув, що моя історія загалом нічим не відрізнявся від інших побратимів. На папері нашого батальйону тоді ще не існувало. Але на війні, як на війні: смерть довідок не просить. Пам`ятаю, як у першу ніч свого чергування пролетів снаряд. Він розірвався десь за 300 метрів  від нашої позиції. Як наслідок — один «двохсотий» (загиблий), троє — «трьохсоті» (поранені)…

— Поділіться своїми спогадами про те, як під час запеклих боїв Ви молилися Богу…
— Найбільше запам'ятався випадок, коли ворог сильно глушив наші засоби зв'язку. Ситуація була доволі складна, оскільки на той момент прилади нічного бачення втратили свою ефективність. Від своїх розвідників ми ще вдень дізналися, що готується якась протидія з ворожого боку. Готуючись до виходу на свою бойову позицію, ми брали із собою якомога більше боєкомплектів. Оскільки набої швидко закінчувалися, мені наказали зайти до бліндажу і готувати нові «ріжки» (магазини) до автоматів. Зважаючи на сильну стрілянину, я дуже сильно тривожився за своїх побратимів — «Апостола» і «Пулю», а також за тих, які знаходилися на нашій базі, які не мали можливости повідомити про свої пересування. У ту мить я молився, щоб Господь надіслав їм своїх ангелів-охоронців. Наразі це звучить трохи наївно. Але тоді у мене була така сила віри, що я подібної не відчував ніде. Знаходячись у бліндажі, я заряджав магазини, повторював сивол віри «Вірую во Єдино Бога-Отця…»), читав «Отче Наш», «Богородице Діво, радуйся» та «Царю Небесний…».

— У Вас був страх перед смертю?
— Самої смерті не боявся. Страшно було лише за одне — за можливі наслідки для моїх рідних і побратимів. Я переживав за те, щоб ніхто не постраждав, намагаючись мене врятувати чи витащити моє тіло з поля бою. Здається, у такі моменти я молився за прощення гріхів своїх побратимів.

— Чим плануєте зайнятися, коли знову приїдете до України?
—  Не знаю ще точно. Але певен, що від політики далеко не втечу. Мені 23 роки. Маю певний життєвий досвід і безмежну любов до своєї батьківщини. Все це потрібно направляти у правильне русло. Не хочу, щоб мої діти покидали рідну землю задля пошуків кращої долі. Ми, українці, маємо всі можливості для того, щоб процвітати на даній Богом землі. У кожної людини є три матері: рідна земля, Матір Божа і земна мати, яка дала життя. Щоб там не було, але я люблю Україну, як рідну матір. У мене були можливості помандрувати світом, побачити, як живуть різні народи. Тобто маю з чим зрівнювати. Звісно, у нашій державі є певні недоліки, пов`язані із залишками «совка». Але це лише привід для того, аби прагнути кращого: якщо не ми, то хто…

Досьє «Вечірки»

Поліщук Денис Михайлович — позивний «Канада». Народився 16 вересня 1993 року у Хмільнику (Вінниччина). Навесні 2000-го року родина емігрувала до канадського міста Ванкувера. З дитинства брав активну участь у житті української діаспори. Прихожанин храму Успіння Пресвятої Богородиці (Українська Православна Церква у Канаді).

Завжди цікавився історією та політикою рідного краю. З 2010-го року почав відстоювати активну націоналістичну позицію: увійшов до лав закордонних прихильників партії «Свобода». В 2011 — поступив до університету імені Саймона Фрейзера. Здобуває подвійний диплом: одночасно навчається на двох кафедрах — політології та французької мови. В 2013-му році працював помічником депутата українського походження у Канадському Парламенті, Марка Варави.

Під час революційних подій-2014 прагнув прилетіти до Києва. Проте, зважаючи на складні сімейні обставини, не зміг скористатися авіаквитком. Протягом декількох наступних місяців займався фінансовою та інформаційною підтримкою Майдану серед канадських ЗМІ.У лютому-2015 організував у Ванкувері демонстрацію нового українського блокбастеру, а зібрані кошти передав на потреби «Карпатської Січі». Мріє про повернення на батьківщину. Володіє українською, французькою, англійською та німецькою. Своє майбутнє пов`язує з поверненням до України.

 

2249

Юрій Назаров

22.11.2017

У процесі перетворення Києва на розумне місто – Київрада ухвалила концепцію “Kyiv Smart...

Петро Порошенко

21.11.2017

Я вирушаю на саміт Східного партнерства, щоб визначити нові проміжні цілі та рубежі...

Віталій Кличко

21.11.2017

Сьогодні ми відзначаємо День Гідності і Свободи. Рівно чотири року тому у цей...

Володимир В'ятрович

20.11.2017

Голодомор залишається історичною темою, що демонструє найбільший консенсус українців в оцінці минулого. 77%...

Ганна Старостенко

21.11.2017

Київ має бути прикладом у реформуванні освіти, тому ця галузь вже 4 роки...

Володимир Прокопів

21.11.2017

21 листопада 2013 року Україна почала писати нову сторінку своєї історії. Я думаю,...

Микола Поворозник

20.11.2017

- Серед школярів зареєстровано зростання захворюваності на грип на 4,8%, 4049 випадків, що...

Сергій Симонов

20.11.2017

Оригінальна новорічна ілюмінація – візитівка Києва. Як і всі європейські міста, Київ готується...

Уляна Супрун

20.11.2017

- Сьогодні Всесвітній день дитини. Для того, щоби наші діти були щасливими, здоровими,...

Андрій Странніков

20.11.2017

І знову про Громадський бюджет. Сьогодні разом з Serhiy Loboyko та Владимир Басовский...

Олександр Спасибко

16.11.2017

На вулиці Бахмацькій, 35 у Святошинському районі Києва збудують дошкільний навчальний заклад. Новий...

Петро Пантелеєв

15.11.2017

Структурна реорганізація ПАТ «Київенерго» не вплине на процес повернення в управління містом об’єктів...

Юрій Крикунов

15.11.2017

Спостерігається позитивна динаміка у підвищенні рівня заробітної плати на столичних підприємствах. Про це...

Анна Свириденко

15.11.2017

... Ми зробили ще маленький крок до комплексного відновлення «Братислави» та перетворення її...

Андрій Странніков

14.11.2017

Медична субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам складає 41 мільйон гривень.  На здійснення...

Валентина Гінзбург

14.11.2017

Фахівці запевняють, що до 80% випадків сліпоти піддаються корекції і лікуванню. При вчасному...

Вадим Васильчук

13.11.2017

#Фестиваль_Гайдамака Кінокурс триває;) Учасники у захваті від секретів від сучасного режисера; А хто...

Геннадій Пліс

07.11.2017

Окрім оптимізації транспортної мережі, затори у Сингапурі вдалося мінімізувати наступними кроками:
1)...

Іванна Климпуш-Цинцадзе

01.11.2017

Вітаємо ЄС з 24-річчям! Цього дня 1993 року набрала чинності Маастрихтська угода –...

Тетяна Меліхова

23.10.2017

Крадуть ліфтове обладнання. По всьому місту і по кілька разів в одному будинку.

...
Ухвалений півроку тому закон про ринок електроенергії, як випливає з його перехідних положень, реально запрацює через два роки. Однак реформа електроенергетичної галузі в Києві вже стартувала. Днями столичний енергетичний монополіст «Київенерго» оголосив про свою реорганізацію: на вимогу нового закону до кінця 20...